Cryptoblepharus egeriae
| Cryptoblepharus egeriae | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Cryptoblepharus egeriae (Boulenger, 1888) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Ablepharus egeriae Ablepharus boutonii egeriae | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Cryptoblepharus egeriae (синьохвостий блискучий сцинк) — вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)[2]. Ендемік острова Різдва. Цей вид був описаний у 1888 році[3]. Раніше синьохвості блискучі сцинки були найпоширенішими плазунами на острові і зустрічалися у великій кількості, особливо поблизу людських поселень. Однак на початку 1990-х років популяція цього виду почала стрімко скорочуватися внаслідок появи в середині 1980-х років на острові хижих змій Lycodon capucinus та мурах Anoplolepis gracilipes[4]. До 2006 року синьохвостий блискучий сцинк перебував під загрозою зникнення[5], а до 2010 року вимер у дикій природі. З 2009 по 2010 рік парки Австралії та зоопарк Таронга розпочали програму розведення цього виду в неволі, яка запобігла повному вимиранню виду[6].
Етимологія ред.
Вид був названий на честь британського корабля HMS Egeria[en], який відвідав острів Різдва у 1887 році[7].
Опис ред.
Довжина синьохвостого блискучого сцинка (без врахування хвоста) становить 4-5 см[5]. Тіло невелике, чорне, по спині проходять дві жовті смуги, хвіст яскраво-синій. Сцинк може відкинути свій хвіст, щоб відвернути увагу хижака від свого тіла[3].
Живлення ред.
Синьохвості блискучі сцинки живляться комахами, зокрема цвіркунами, мухами і кониками, а також павуками і черв'яками[5]. Іноді вони також доповнюють свій раціон рослинністю. Через свій невеликий розмір синьохвості блискучі сцинки шукають їжу на землі, на відкритих скелях і серед невисокої рослинності, і, як правило, їсть лише повільну здобич[7].
Розмноження ред.
Самці і самиці синьохвостих блискучих сцинків починають розмножуватися у віці 1 року, а тривалість життя цих ящірок в дикій природі становить 7 років. Самці синьохвостих блискучих сцинків демонструють поведіну залицяння, намагаючись знайти пару, а самиці виділяють біохімічні речовини, який повідомляє самцям, що самиця перебуває на фертильній стадії розмноження[3]. Під час сезону розмноження самці синьохвостих блискучих сцинків часто борються один з одним, щоб завоювати самицю. Ці сцинки полігамні, що підвищує їхні шанси мати потомство. Як тільки самиця синьохвостого блискучого сцинка з острова Різдва буде запліднена, вона відкладає два яйця. Інкубаційний період триває 75 днів.[7].
Поширення ред.
Синьохвості блискучі сцинки були ендеміками острова Різдва до кінця 1990-х років, і зустрічалися по всьому острову[8]. Наразі вони живуть в неволі на острові Різдва, в зоопарку Таронга та на невеликому острові Пулау-Блан в групі Кокосових островів, де вони були випущені у дику природу в рамках експерименту з контрольованого переселення[en][6].
Збереження ред.
Вимирання синьохвостих блискучих сцинків в дикій природі пояснюється появою на острові Різдва інвазивних хижих змій Lycodon capucinus та мурах Anoplolepis gracilipes[4]. Програма з розведення цього виду, організована природоохоронним товариством Таронга, розпочалася з 66 сцинків, взятих у неволю до того, як їх популяція була знищена[6]. Програма триває понад 10 років і має на меті випустити сцинків у їхнє рідне природне середовище[6]. З тих пір, як природоохоронне товариство Таронга почало працювати над збереженням виду, на Кокосові острови було завезено 300 сцинків[6].
Геном C. egeriae був секвенований у 2022 році, разом з геномом сцинка Lepidodactylus listeri, іншого ендеміка острова Різдва[9]. Геном виявився генетично неооднорідним, що відображає значні розміри популяції в минулому. Тим не менш, долслідження геному також виявило ознаки нещодавнього інбридингу, ймовірно, спричинене тим, що сцинки, які використовувалися для збереження популяції в неволі, були спорідненими між собою[9].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Cryptoblepharus egeriae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 27 грудня 2023
- ↑ Cryptoblepharus egeriae у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ а б в Boulenger GA (1888). On the Reptiles of Christmas Island. Proceedings of the Zoological Society of London. 1888: 534—536. doi:10.1111/j.1469-7998.1888.tb06729.x. ISSN 0370-2774. (Ablepharus egeriae, new species, pp. 535–536).
- ↑ а б Emery, Jon-Paul (2021). The lost lizards of Christmas Island: A retrospective assessment of factors driving the collapse of a native reptile community. Conservation Science and Practice. 3 (2). doi:10.1111/csp2.358. hdl:10536/DRO/DU:30147604. S2CID 234078176.
- ↑ а б в Options beyond captivity for two critically endangered Christmas Island reptiles. www.nespthreatenedspecies.edu.au. Процитовано 24 березня 2022.
- ↑ а б в г д Saving the Blue-Tailed Skink. Saving the Blue-Tailed Skink | Taronga Conservation Society Australia (англ.). Процитовано 24 березня 2022.
- ↑ а б в Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Cryptoblepharus egeriae, p. 81).
- ↑ Oliver, Paul M.; Blom, Mozes P. K.; Cogger, Harold G.; Fisher, Robert N.; Richmond, Jonathan Q.; Woinarski, John C. Z. (30 червня 2018). Insular biogeographic origins and high phylogenetic distinctiveness for a recently depleted lizard fauna from Christmas Island, Australia. Biology Letters. 14 (6): 20170696. doi:10.1098/rsbl.2017.0696. PMC 6030605. PMID 29899126.
- ↑ а б Dodge, Tristram O.; Farquharson, Katherine A.; Ford, Claire; Cavanagh, Lisa; Schubert, Kristen; Schumer, Molly; Belov, Katherine; Hogg, Carolyn J. (2023). Genomes of two Extinct‐in‐the‐Wild reptiles from Christmas Island reveal distinct evolutionary histories and conservation insights. Molecular Ecology Resources (англ.): 1755—0998.13780. doi:10.1111/1755-0998.13780. ISSN 1755-098X. PMID 36872490. S2CID 257363487.
Посилання ред.
Oliver, Paul M.; Blom, Mozes P. K.; Cogger, Harold G.; Fisher, Robert N.; Richmond, Jonathan Q.; Woinarski, John C. Z. (30 червня 2018). Insular biogeographic origins and high phylogenetic distinctiveness for a recently depleted lizard fauna from Christmas Island, Australia. Biology Letters. 14 (6): 20170696. doi:10.1098/rsbl.2017.0696. PMC 6030605. PMID 29899126.
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |