Coua berthae
| †Coua berthae Час існування: голоцен | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| †Coua berthae Goodman & Ravoavy, 1993 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Coua berthae (коуа Бети) — вимерлий вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae), що був ендеміком Мадагаскару. Це був найбільший представник свого роду[1].
Відкриття
ред.Французький натураліст Альфред Грандідьє знайшов викопну цівку птаха в Апасамбазімбі ще у 1911 році[2]. Вона наразі класифікується як паратип. Голотип, ліва частина тазової кістки, був знайдений у 1983 році в печері д'Анджоїбе, неподалік від Андранобоки[en][2].
Вид був названий на честь малагасійського приматолога і палеонтолога Бети Ракотосаміманани[3].
Опис
ред.Довжина половини тазової кісти птаха становить 68,2 мм, а довжина цівки — 92,9 мм. Імовірно, коуа Бети був найбільшим представником свого роду. Методом лінійної регресії була вирахувана імовірна мінімальна вага птаха — 740 г, що удвічі більше за вагу великого коуа — найбільшого живого представника родуref>Goodman, Steven M. (4 вересня 2014). Extinct Madagascar : picturing the island's past. Jungers, William L., 1948-. Chicago. с. 139. ISBN 978-0-226-14397-2. OCLC 879538884.</ref>. Імовірно, коуа Бети вів наземний спосіб життя і погано літав[1].
Вимирання
ред.Коуа Бети відомий лише за скам'янілими рештками, що датуються голоценом. Причини вимирання цього виду невідомі[2]. Можливо, воно було спричинене обезлісненням[4].
Примітки
ред.- ↑ а б Hume, Julian P. (Julian Pender) (24 жовтня 2017). Extinct birds (вид. Second). London, UK. ISBN 978-1-4729-3744-5. OCLC 957021237.
- ↑ а б в Goodman & Ravoavy; Smithsonian Institution (1993). Proceedings of the Biological Society of Washington. Т. 106. Smithsonian Libraries. [Washington : Biological Society of Washington]. с. 26—33.
- ↑ Beolens, Bo. (2009). The eponym dictionary of mammals. Watkins, Michael, 1940-, Grayson, Michael. Baltimore: Johns Hopkins University Press. с. 41. ISBN 978-0-8018-9533-3. OCLC 593239356.
- ↑ Raherilalao, Marie Jeanne (2011). Histoire naturelle des familles et sous-familles endémiques d'oiseaux de Madagascar. Goodman, Steven M. Antananarivo, Madagascar: Association Vahatra. ISBN 978-2-9538923-2-1. OCLC 801102410.
|
Це незавершена стаття про викопних птахів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |