Citroën 2CV
Citroën 2CV (фр. deux chevaux vapeur — дві кінські сили, букв. дві парові коні; читається Дешво́ — два коні, дві «конячки») — мікролітражний автомобіль від Citroën, що випускався з 1949 по 1990 рік[2]. Індекс в назві позначає умовну потужність двигуна (фр. CV, chevaux vapeur), яка розраховується за його об'ємом, що оподатковується (фр. chevaux fiscaux, cheval fiscal — транспортним податком, букв. кінський податок) на автомобілі в тодішній Франції, в той час, як реальна потужність (фр. cheval-vapeur) початкового варіанту — 9 к.с. (фр. ch). У Франції цей автомобіль зіграв ту ж роль, що Форд Т в США або Фольксваген Жук в Німеччині: «посадив за кермо» націю. У конструкції реалізовані багато оригінальних і прогресивних технічних рішень, наприклад, передній привод, що незвично для машин довоєнної розробки. У той же час нарочито спрощена і здешевлена машина несла печать непрестижності, подібно до мотоколясок післявоєнної Європи або «горбатому Запорожцю» в СРСР. 2CV проектувався як наддоступний за ціною, простий в обслуговуванні та ремонті, утилітарний автомобіль, придатний для невпорядкованих доріг і перевезення невеликих вантажів — він повинен був замінити французькому фермерові коні і віз, городянину — велосипед і візника. Машина отримала легкообслуговуваний двигун, регульовану торсіонну підвіску, відносно великий кліренс. Знімний матерчатий дах дозволяв перевозити негабаритний вантаж.
Citroën 2CV | |
---|---|
Виробник | Citroën |
Наступник(и) | Citroën Acadiane |
Двигун(и) | Бензиновий двигун |
Колісна база | 2400 мм і 2,4 м[1] |
Довжина | 3830 мм |
Ширина | 1480 мм |
Висота | 1600 мм і 1,6 м[1] |
Маса | 560 кг і 480 кг[1] |
Подібні |
Volkswagen Käfer Austin Mini BMW 600/BMW 700 Fiat 600/Fiat 126/Fiat Panda Glas Goggomobil/Glas Isar AWZ Trabant Lloyd LP-Серії NSU Prinz Renault 4CV/Renault 4/Renault 6 |
Подібно «Жуку», 2CV випускався в багатьох країнах і не один десяток років. У період з 1948 по 1990 роки було випущено 3 872 583 власне 2CV, плюс 1 246 306 невеликих вантажівок на його базі, плюс кілька мільйонів більш пізніх модифікацій («Діана», «Мехарі» та ін.) — загальне виробництво склало 8 756 688 штук. У 1988 році основне виробництво оригінального 2CV було перенесено з Франції до Португалії.
Двигуни ред.
- 375 cc (23 CID) H2 air-cooled 9 к.с.
- 425 cc H2 air-cooled 12 к.с.
- 435 cc H2 air-cooled 24 к.с.
- 602 cc H2 air-cooled 29 к.с.
Конверсії та похідні можелі ред.
Оскільки кузов 2CV, прикріплений болтами до шасі, не мав несучої функції, його легко було замінити повністю на іншу конструкцію. Citroën Méhari всеж прийнято вважати похідним[de] від пізнішої Dyane.
Рік | Вигляд | Пояснення |
---|---|---|
1953 | Citroën 2CV Antem — є єдиним у своєму роді. Кузов виконаний як чотиридверний седан у понтонному стилі, був спроектований Філіппом Шарбонно[fr]; автомобіль був побудований в ательє Antem[en]. | |
1959–1964 | Citroën Bijou[sk] | |
1961–1978 | Citroën Ami 6 / Ami 8 | |
1968–1987 | Citroën Méhari — це автомобіль для відпочинку з відкритим верхом, заснований на 2CV або Dyane. | |
1972–1978 | Citroën Pony / FAF[fr] | |
з 1982 | Lomax[de] — англійський кіт-кар на базі 2CV. | |
1987–1990 | Teilhol Tangara — французький пляжний автомобіль на базі 2CV. Teilhol[fr] побудував його за погодженням з Citroën як непряму заміну Méhari. | |
з 1988 | Кабріолет Hoffmann 2CV[sk] — кіт-кар коплект для переобладнання 2CV. Виробляється в Гоенфурх (Баварія). | |
з 2000 | Burton — голландський кіт-кар на базі 2CV. |
Примітки ред.
- ↑ а б в https://archive.org/details/citroen-2cv-brochure-march-1961/page/5/mode/2up
- ↑ Citroën: Automotive Industry Factsheet [Архівовано 25 листопада 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Citroën 2CV |