Дзьобак золотоголовий
| Дзьобак золотоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самиця золотоголового дзьобака
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysocolaptes xanthocephalus Walden & Layard, 1872 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Chrysocolaptes lucidus xanthocephalus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дзьоба́к золотоголовий[2] (Chrysocolaptes xanthocephalus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae)[3]. Ендемік Філіппін[4]. Раніше вважався конспецифічним з великим дзьобаком, однак був визнаний окремим видом[5].
Опис
ред.
Довжина птаха становить 28-34 см. Голова, шия і нижня частина тіла золотисто-жовта, спина і крила червоні. Дзьоб і лапи бліді. У самців верхня частина голови яскраво-червона, у самиць голова повністю жовта.
Поширення і екологія
ред.Золотоголові дзьобаки мешкають на островах Негрос і Панай в групі Вісайських островів в центральній частині Філіппінського архіпелагу, раніше траплялися також на островах Гуймарас, Масбате і Тікао[en]. Вони живуть у вологих тропічних лісах, в мангрових і вторинних заростях та на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція золотоголових дзьобаків становить від 250 до 1000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Chrysocolaptes xanthocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 вересня 2022
- ↑ Chrysocolaptes xanthocephalus у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 вересня 2022.
- ↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Guides. с. 214—217.
- ↑ Collar, Nigel J. (2011). Species limits in some Philippine birds including the Greater Flameback Chrysocolaptes lucidus (PDF). Forktail. 27: 29—38.
Джерела
ред.- Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 226–227.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |