Chelychelynechen quassus

вид викопних птахів
(Перенаправлено з Chelychelynechen)
Chelychelynechen quassus
Час існування: середній голоцен

Chelychelynechen quassus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Підродина: Качині (Anatinae)
Рід: Chelychelynechen
Olson & James 1991
Вид: С. quassus
Chelychelynechen quassus
Olson & James, 1991[1]
Посилання
Вікісховище: Chelychelynechen
Віківиди: Chelychelynechen
Fossilworks: 336214

Chelychelynechen quassus — вимерлий вид нелітаючих качок, що існував в доісторичний період на Гаваях. Вимер після заселення островів людьми.

Історія досліджень ред.

Субфосильні рештки птаха зібрав у 1976 році Сторрс Олсон з вапнякових дюн Макавехі у місцевості Каумакані на південно-східному узбережжі острова Кауаї. На основі цих решток у 1991 році описано нові рід та вид Chelychelynechen quassus.[1] Його рештки також були знайдені в сусідній печері Макаувахі.

Родова назва Chelychelynechen походить від грецьких слів chelys («черепаха»), chelyne («губа» або «щелепа») та chen («гусак»), посилаючись на схожий на черепаху зовнішній вигляд і структуру дзьоба. Видовий епітет походить від латинського quassus («зламаний» або «розбитий»), натякаючи на фрагментарний стан типового матеріалу.[1]

Опис ред.

Це була велика гусеподібна качка (вагою 4-7 кг), з маленькою головою та дзьобом, короткою шиєю, міцними ногами та короткими нефункціональними крилами. Головною відмінною рисою був його дивовижний дзьоб, який був майже такої ж висоти, як і довжина, з широкою піднебінною поверхнею та з ніздрями, орієнтованими майже вертикально, а не горизонтально. Будова цього апарату живлення збігається з мордою черепах і вказує на пристосування до рослинної дієти.[1]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Olson, Storrs L.; James, Helen F. (1991). Descriptions of thirty-two new species of birds from the Hawaiian Islands: Part I. Non-Passeriformes (PDF). Ornithological Monographs. 45 (45): 32—35. doi:10.2307/40166794. JSTOR 40166794.[недоступне посилання з 01.01.2024]