Ceratobasidiaceae
| Ceratobasidiaceae | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Дозрілий стручок арахісу, уражений стручковою гниллю, що спричиняється грибом Thanatephorus cucumeris (синонім Rhizoctonia solani)
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Ceratobasidium D.P. Rogers | ||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Ceratobasidiaceae — родина грибів, що належить до порядку Кантарелальні. Усі види родини мають базидіокарпи (плодові тіла), які тонкі. Іноді їх включали до складу кортиціоїдних грибів або як альтернатива до «гетеробазидіоміцетів». Види є сапротрофними, але деякі також є факультативними паразитами рослин або ектомікоризними мікобіонтами зозулинцевих. До родів, що мають економічне значення, належать Ceratobasidium та Thanatephorus (анаморфа Rhizoctonia), що містять види, які є збудниками хвороб комерційних сільськогосподарських культур та газонних трав.
Таксономія ред.
Ця родина була створена в 1948 році американським мікологом Джорджем Віллардом Мартіном для об'єднання видів кортиціоїдних грибів з ознаками гетеробазидіоміцетів (видовжені стеригми й базидіоспори, які дають початок вторинним спорам). Він обмежив родину Ceratobasidiaceae родом Ceratobasidium, хоча й помістив у нього види, які пізніше помістили у роди Thanatephorus та Oliveonia[1]. У 1981 році Вальтер Юліх створив порядок Ceratobasidiales, щоб помістити у нього цю родину. До 1995 року порядок і родина містили 18 родів, включно з Ceratobasidium, Heteroacanthella, Oliveonia, Scotomyces, Thanatephorus та їхніми різноманітними синонімами та анаморфами[2].
Поточний статус ред.
Молекулярні дослідження, що ґрунтуються на кладистичному аналізі послідовностей ДНК, показують, що Ceratobasidiaceae не належать до окремого порядку, а є частиною Cantharellales[3]. Роди Heteroacanthella та Oliveonia не є близькоспорідненими з Ceratobasidiaceae, й розміщуються у порядку Auriculariales[4]. Геном жодного виду роду Scotomyces ще не секвеновано.
Результати досліджень ультраструктури септальних пор маловідомого та атипового виду Ceratobasidium calosporum вказують на те, що він є членом Auriculariales і не має спорідненості з іншими видами Ceratobasidium[3][5]. Технічно це означає, що Ceratobasidiaceae належать до Auriculariales, але це таксономічна проблема, яка ще не вирішена[6].
Оселище та поширення ред.
Види є сапротрофними й трапляються в ґрунті й утворюють плодові тіла на мертвих стеблах та детриті рослин. Деякі виявляються прикріпленими до листків і стебел. Деякі види були виділені з мікоризи зозулинцевих або з хворих сільськогосподарських культур або газонних трав. Поширення видається космополітичним[7].
Економічне значення ред.
Кілька видів Ceratobasidium і Thanatephorus (включно з їхньою анаморфою Rhizoctonia) є умовно-патогенними мікроорганізмами рослин, що спричиняють низку хвороб економічно важливих сільськогосподарських культур[7].
Посилання ред.
- ↑ Martin GW. (1948). New or noteworthy tropical fungi IV. Lloydia. 11: 111—122.
- ↑ Hawksworth DL, Kirk PM, Sutton BC, Pegler DN, ред. (1995). Dictionary of the Fungi. 8th Ed. Wallingford, Oxford: CABI. ISBN 978-0-85198-885-6.
- ↑ а б Moncalvo J-M та ін. (2006). The cantharelloid clade: dealing with incongruent gene trees and phylogenetic reconstruction methods. Mycologia. 98 (6): 937—948. doi:10.3852/mycologia.98.6.937. PMID 17486970. http://www.endophytes.org/teaching/advmycol/Cantherelloid.Moncalvo.pdf [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Index Fungorum - Search Page.
- ↑ Weiss M, Oberwinkler F (2001). Phylogenetic relationships in Auriculariales and related groups – hypotheses derived from nuclear ribosomal DNA sequences. Mycological Research. 105 (4): 403—415. doi:10.1017/S095375620100363X.
- ↑ Chen CJ, Oberwinkler F, Chen ZC (2002). Heterorepetobasidium, a new genus in the Auriculariales. Mycologia. 94 (3): 515—522. doi:10.2307/3761785. JSTOR 3761785. PMID 21156522. http://www.mycologia.org/cgi/reprint/94/3/515.pdf
- ↑ а б Roberts P. (1999). Rhizoctonia-forming fungi. Kew: Royal Botanic Gardens. с. 239. ISBN 978-1-900347-69-3.
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |