Bon Iver — американський інді-фолк колектив з Фол Крик, Вісконсин. Склад групи був сформований у 2007 році зусиллями Джастіна Вернона.

Бон Івер
фотографія
Основна інформація
Жанр інді-фольк, інді-поп, чеймбер-поп
Роки 2007 — по сьогодення
Країна США
Місто Фолл-Крік
Мова англійська
Лейбл Jagjaguwar, 4AD
http://boniver.org/

Commons-logo.svg Bon Iver у Вікісховищі

В 2007 році колектив, будучи незалежними артистами, випустив свій дебютний студійний альбомFor Emma, Forever Ago. Велика частина дебютного альбому була записана Верноном у ізольованому приміщенні на північному заході штату Вісконсин. Згодом група перемогла у двох номінаціях «Греммі»: «Відкриття року» і «Кращий альтернативний альбом року». Назва колективу походить з французького виразу bon hiver («файна зима»).


ІсторіяРедагувати

Після розпаду гурту DeYarmond Edison, розлучення з дівчиною і боротьби з мононуклеозом Джастін Вернон виїхав з Ролі (Північна Кароліна) і повернувся у Вісконсин, щоб провести майбутні зимові місяці в лісовому будиночку свого батька на півночі штату. За словами музиканта, саме в цей час йому вперше прийшов в голову псевдонім «Bon Iver»: прикутий до ліжка з мононуклеозом, він почав дивитися телесеріал «Північна сторона» на DVD; в одній серії показана група жителів Аляски, які виходять з будинків під час першого снігопаду і бажають один одному «доброї зими» (фр. bon hiver)[1].

Спочатку Вернон не збирався складати або записувати музику, а радше хотів оговтатися від подій минулого року. Зрештою записи стали з'являтися протягом цього очисного періоду ізоляції[2]. Незадовго до свого відходу музикант допомагав групі The Rosebuds зробити кілька записів, і у нього були з собою основні звукозаписні пристрої. Вернон грав на всіх інструментах під час запису, і кожна пісня була сильно оброблена з великою кількістю накладень. Спочатку він складав мелодію без слів і, слухаючи її знову і знову, писав слова у відповідності зі звучанням окремих частин мелодії[3]. В інтерв'ю Вернон розповів, як був записаний альбом: «У мене був дуже легкий набір інструментів, основний невеликий звукозаписний набір: Sm57 і стара гітара Silvertone. У мене були старі барабани, залишені братом... і інші дрібниці, які я зробив чи знайшов»[4].

Цей запис ледь не був випущений і спочатку призначався в якості збірки демо, який буде розісланий на лейбли і згодом перезаписаний. Але, отримавши дуже втішні відгуки від кількох друзів, Вернон вирішив самостійно випустити пісні в їх нинішньому стані. За словами його менеджера Кайла Френетта, перший тираж альбому склав 500 компакт-дисків[5], 17 з них були відправлені пресі, головним чином музичним блогах. Вперше альбом був помічений блогом My Old Kentucky в червні 2007 року. Подальшу популярність він отримав в жовтні того ж року завдяки вельми позитивному відгуку впливового незалежного інтернет-видання Pitchfork. Ці згадки в свою чергу призвели до виступу Вернона на торгово-виставковому фестивалі CMJ Music Marathon в тому ж місяці. Воно викликало неабиякий інтерес з боку лейблів, і, як Френетт пізніше розповів HitQuarters, надалі велися переговори з безліччю різних звукозаписних компаній, як незалежних, так і великих. Вони вирішили підписати контракт з інді-лейблом Jagjaguwar, оскільки ідеали цієї компанії були найбільш близькі до їх власних. Укладення контракту було підтверджено 29 жовтня[6].

Офіційний реліз альбому For Emma, Forever Ago відбувся на Jagjaguwar на початку 2008 року[7]. Вернон заявив, що він буде продовжувати створювати альбоми без техніків і продюсерів, тому що здатний зробити все сам. В цей час альбом був розміщений на соціальне медіа-сайті Virb.

21 червня 2011 року вийшов другий студійний альбом, названий по імені групи, а 30 листопада колектив був номінований на «Греммі» в чотирьох категоріях: «Кращий новий виконавець», «Кращий альбом альтернативної музики» за диск Bon Iver і в двох категоріях за пісню «Holocene» — «Пісня року» і «Запис року»[8]. Колектив був нагороджений у перших двох номінаціях на 54-ій церемонії «Греммі»[9].

ДискографіяРедагувати

Студійні альбомиРедагувати

  • For Emma, Forever Ago (2008)
  • Bon Iver (2011)
  • 22, A Million (2016)
  • I, I (2019)

Міні-альбомиРедагувати

  • Blood Bank (2009)
  • iTunes Session (2012)

ПриміткиРедагувати

  1. Frere-Jones, Sasha. (12 січня 2009). Into the Woods. The New Yorker. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 16 грудня 2011. 
  2. Bon Iver Bio. Ambledown.com. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2011. 
  3. Allen, Dustin. (2 листопада 2008). Out of the Bungalow: An Interview With Bon Iver. Treblezine.com. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 17 грудня 2011. 
  4. Interview: Bon Iver. Captain Obvious. 18 листопада 2007. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2011. 
  5. Interview with Kyle Frenette. HitQuarters. 25 липня 2011. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 28 липня 2011. 
  6. Bon Iver signs to Jagjaguwar, plays MoB showcase. muzzleofbees.com. 29 жовтня 2007. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2011. 
  7. Reges, Margaret. Bon Iver: Biography. Allmusic. Rovi. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2011. 
  8. Philipps, Amy. (30 листопада 2011). Bon Iver Nominated for Four Grammys. Pitchfork. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 1 грудня 2011. 
  9. Pelly, Jenn. (12 лютого 2012). Bon Iver Wins Grammys for Best New Artist, Best Alternative Music Album. Pitchfork. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 13 лютого 2012. 

ПосиланняРедагувати