Bluebird Mach 1.1
Bluebird Mach 1.1 (CMN-8) — конструкція надзвукового рекордового автомобіля з ракетним двигуном, запропонована гонщиком-рекордсменом Дональдом Кемпбеллом для побиття рекорду швидкості на суші, виготовлення якого не було завершене через загибель Кемпбелла під час спроби встановити рекорд швидкості на воді з «Bluebird K7[en]» на початку 1967 року[1].
Виробник: | Дональд Кемпбелл |
Роки виробництва: | не виготовлявся, розроблявся у 1965-1967 роках |
Дизайнер: | Кен Норріс |
Довжина: | 8,43 м |
Ширина: | 2,59 м |
Висота: | 1,09 м |
Маса: | 1600 кг (проєктна) |
Макс. швидкість: | 840 км/год (розрахункова) |
Дональд Кемпбелл вирішив, що після його успішної спроби встановлення рекорду швидкості на суші зробленої у 1964 році з Bluebird CN7[en] потрібен був значний стрибок у швидкості. У його баченні це можливо було зробити на надзвуковому автомобілі з двигуном реактивного типу та з потенційною максимальною швидкістю 840 миль/год, який отримав назву «Bluebird Mach 1.1». Братів інженерів-конструкторів Кена і Льюїса Норрісів запросили провести дослідження та конструкторську проробку цього проєкту[2].
Кемпбелл, вічно забобонний, вибрав щасливу дату, щоб провести прес-конференцію в готелі «Charing Cross» 7 липня 1965 року та оголосити про свої майбутні плани побиття рекорду:
![]() |
… З точки зору швидкості на земній поверхні, моїм наступним логічним кроком має бути побудова автомобіля Bluebird, який може розвивати 1,1 Маха. Американці вже будують плани щодо такого автомобіля, і було б трагічно для світового іміджу британської техніки, якби ми не взяли участь у цьому великому конкурсі й не перемогли. Країна, чиї технології першими заволодіють рекордом «швидшим за звук» на суші, буде країною, промисловість якої перескочить у 70-ті чи 80-ті роки. Ми можемо поставити машину на трасу протягом трьох років | ![]() |
Автомобіль Bluebird Mach 1.1 урухомлювався ракетними двигунами. Кен Норріс підрахував, що використання саме ракетних двигунів призведе до створення транспортного засобу з дуже малою лобовою площею, більшою компактністю та меншою вагою, ніж якби він пішов шляхом використання іншого типу реактивного двигуна. Bluebird Mach 1.1 був конструктивно простим і відносно компактним. Норріс обрав два готові реактивні двигуни ракетного типу Bristol Siddeley BS.605[en]. Цей рідинний ракетний двигун розроблявся для військово-повітряних сил як двигун прискорення при злеті з використанням керосину як пального та перекису водню високої проби (англ. high-test peroxide) як окиснювача. Кожен з двигунів забезпечував тягу 36 кН. У застосуванні Bluebird Mach 1.1 комбінована тяга 71 кН була б еквівалентною 36000 к. с. (27000 кВт) при швидкості 840 миль/год (1350 км/год).
Компактний розмір ракетних двигунів дозволив Кену Норрісу сконструювати транспортний засіб з дуже малою площею поперечного перерізу. Була обрана конфігурація, схожа на дротик, з двома тісно з'єднаними передніми колесами позаду носової кабіни та двома задніми колесами на відстані 240 см одне від одного, захованих у стабілізаційні «плавники». Очікувалося, що конструкція буде стабільною при русі по прямій. Основна конструкція автомобіля була водночас елегантною та простою, але вона забезпечувала значну міцність на кручення, а також дозволяла окремо зберігати дві рідини, які використовуються як пальне. Головне шасі мало бути пласкою коробчастою сталевою конструкцією з внутрішнім підсиленням ребрами жорсткості (навпаки, шасі «Bluebird CN7» являло собою стільниковий алюмінієвий сендвіч). Це формувало раму, до якої кріпляться ракетні двигуни, один угорі та один унизу, а також паливні баки — перекис водню вгорі, гас під ним, щоб утримувати два дуже леткі компоненти пального окремо один від одного. На рамі також розташовувалась задня підвіска на торсіонній балці. Одягнений у тонкий кузов у формі олівця із задніми аутригерами, автомобіль мав розташування пілота за кермом у положенні лежачи. Колеса мали бути виготовлені із заготовок з алюмінієвого сплаву. Оскільки вони були потрібні не для приведення в рух, а лише для підтримання автомобіля, то і у шинах потреби не було.
Було розглянуто різні розміри, і врешті-решт було створено повномасштабний макет автомобіля довжиною 8,43 м, шириною на задніх колесах 2,59 м і загальною висотою всього 1,09 м. Передбачалось, що кліренс становитиме лише 11 см, що забезпечувало «Bluebird Mach 1.1» дуже низький центр ваги та центр крену. Прогнозована маса становила 1600 кг разом з двигунами. Отже, для «Bluebird Mach 1.1» питома потужність сягала 22000 к. с. (16000 кВт) на тонну маси.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/63/Bluebird_Mach_1.1_at_Priors_Ford.tif/lossy-page1-280px-Bluebird_Mach_1.1_at_Priors_Ford.tif.jpg)
Інтерес до проекту був таким, що уряд Ямайки запропонував побудувати трасу довжиною 14 миль (23 км) для встановлення рекорду[1].
Після смерті Кемпбелла проєкт ще декілька років (з 1968 до 1971) продовжувався за інерцією із залученням механіка Лео Вілла[en] та Норріса як консультанта проєкту. У 1973 році спробу участі у проєкті зробив Найджел Макнайт, проте не зміг зібрати необхідної спонсорської підтримки[3].
Згодом модель зникла, її місцезнаходження невідоме. Ймовірно, автомобіль було поховано у фундаменті будівлі разом із зруйнованим спонсорами «Bluebird K7»[4].
Сьогодні проект є маловідомим, хоча деякі виробники моделей пропонують масштабовані копії автомобіля[5][6]
Повна розповідь про мертвонароджений ракетний автомобіль Кемпбелла викладена в книзі Нейла Шеппарда «Donald Campbell Bluebird and The Final Record Attempt» («Дональд Кемпбелл, Bluebird і остання спроба встановити рекорд»), опублікованій наприкінці 2011 року.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Holthusen, Peter J.R. (1986). The Land Speed Record. с. 67. ISBN 0-85429-499-6.
- ↑ KEN NORRIS // bluebird-electric.net)
- ↑ Roy S. Peters (2005). Speed Records. Архів оригіналу за 14 січня 2007.
- ↑ Knowles, Arthur (2001). The Bluebird Years. Sigma Leisure. ISBN 978-1-85058-766-8.
- ↑ Bluebird models. Speedline Models.
- ↑ Bluebird CMN-8 model. John Shinton Models. Архів оригіналу за 14 травня 2009.
Посилання
ред.- Neil Sheppard Donald Campbell, Bluebird and the Final Record Attempt
- BLUEBIRD CMN-8 ROCKET CAR - MACH 1.1 // www.bluebird-electric.net
- DONALD-CAMPBELL-BLUEBIRD-AND-THE-FINAL-RECORD-ATTEMPT Facebook page