Benz Prinz-Heinrich-Wagen
Benz Prinz-Heinrich-Wagen — перегоновий автомобіль, розроблений німецькою компанією Benz & Cie. у 1908 році[1]. Свою назву модель отримала на честь перемог Фріца Ерле[de], автомобільного інженера і автогонщика фірми, у Турі принца Генріха[de]. Автомобіль випускався аж до 1911 року.
Тип(и) кузова: | торпедо (4 місний) |
Компонування: | передньомоторна, задньоприводна |
Колісна формула: | 4 × 2 |
- 6644 см3, 80 к. с., 2000 об/хв. (1908-09);
- 7472 см3, 105 к. с., 2000 об/хв. (1908-09);
- 5712 см3, 80 к. с., 2500 об/хв. (1910-11);
- 7267 см3, 100 к. с., 2500 об/хв. (1910-11);
Колісна база: | 3000 мм |
Історія
ред.На початку 1900-х років на зорі автомобільної спортивної епохи однією з найзначніших гоночних подій став «Тур принца Генріха», заснований за ініціативою прусського принца Альберта Вільгельма Генріха — автомобільного ентузіаста та брата німецького імператора Вільгельма II. У 1907 році Німецький імператорський автомобільний клуб організував перший щорічний тур принца Генріха[2]. На відміну від Гран-прі Франції, регламент якого передбачав участь спеціально сконструйованих перегонових автомобілів, нові змагання дозволяли використовувати лише чотиримісні серійні автомобілі.
Серед найзначиміших переможців Туру були німецький інженер і автогонщик Фріц Ерле, що виграв перегони у 1908 році на 50-сильному автомобілі фірми Benz & Cie., і Фердинанд Порше, який у 1910 році успішно завершив турнір на витривалість за кермом 85-сильного автомобіля виробництва Austro-Daimler.
Технічні характеристики
ред.На ознаменування перемоги Ерле німецький автовиробник з 1908 по 1910 рік випускав автомобілі «Benz Prinz-Heinrich-Wagen» в різних конфігураціях двигунів. 100-сильний варіант автомобіля був розроблений спеціально для перегонів Туру принца Генріха у 1910 році. Це був перший автомобіль у Мангаймі, двигун якого мав по чотири клапани на циліндр[3]. Тим не менше, йому так і не вдалось потрапити до списків переможців. Останні перегони Туру принца Генріха відбулись у 1911 році, після чого компанія припинила виробництво автомобіля.
Модель «Benz Prinz-Heinrich-Wagen» мала передньомоторне задньоприводне компонування і оснащалась чотиритактним бензиновим двигуном з карбюратором, жорсткими мостами з напівеліптичними ресорами, 4-ступінчатою механічною коробкою передач, яка сполучалась із задньою віссю за допомогою карданного вала, і дерев'яними колесами зі спицями з пневматичними шинами[4].
В наш час автомобіль можна побачити в колекціях музею Мерседес-Бенц (Штутгарт, Німеччина) і музеї Лоумана[en] (Гаага, Нідерланди).
Опис
ред.Двигуни
ред.Роки випуску | Конфігурація | Рабочий об'єм | Діаметр циліндра x хід поршня | Потужність | Обертів за хвилину |
---|---|---|---|---|---|
1908–1909 | R4 | 6644 см3 | 115 мм x 160 мм | 80 к. с. (59 кВт) | 2000 |
1908–1909 | R4 | 7475 см3 | 115 мм x 180 мм | 105 к. с. (77 кВт) | 2000 |
1910–1911 | R4 | 5712 см3 | 105 мм x 165 мм | 80 к. с. (59 кВт) | 2500 |
1910–1911 | R4 | 7267 см3 | 115 мм x 175 мм | 100 к. с. (74 кВт) | 2500 |
Примітки
ред.- ↑ Martin Pfundner. Vom Semmering zum Grand Prix: der Automobilsport in Österreich und seine Geschichte. — Böhlau Verlag Wien, 2003. — С. 112. — ISBN 3205771621.
- ↑ Benz 80 hp "Prince Heinrich" car, 1910. The Digital Archives of Mercedes-Benz Classic (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ Benz 100 hp "Prince Heinrich" car, 1910 / 1911. The Digital Archives of Mercedes-Benz Classic (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ Benz 80 hp "Prince Heinrich" car, 1910 - Technical Data. The Digital Archives of Mercedes-Benz Classic (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.
Джерела
ред.- Prinz Heinrich Benz – Car Profile // Sports Car Digest. — 2013. — . — 4.
- Werner Oswald. Mercedes-Benz Personenwagen: 1886—1986. — 3. — Motorbuch-Verlag, 1986. — С. 42—43. — ISBN 3613011336.
Посилання
ред.Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Benz Prinz-Heinrich-Wagen |