Benz & Cie. (Бенц і компанія) — з 1883 року німецький виробник двигунів, велосипедів, мотоциклів та автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Мангайм. Після Першої світової війни внаслідок економічної кризи, спаду продажів й інших чинників підприємство зазнавало труднощів. Для підтримки виробництва було прийнято рішення про об'єднання. 1926 року внаслідок злиття з конкурентом в особі компанії Daimler-Motoren-Gesellschaft, заснованої Готтлібом Даймлером, підприємство було реформовано в концерн Daimler-Benz (нині Daimler AG), який налагодив випуск автомобілів під торговою маркою Mercedes-Benz.

Benz & Cie.
Benz & Cie. Rheinische Gasmotorenfabrik, Mannheim
Тип Акціонерне товариство
Форма власності Aktiengesellschaft[d]
Галузь Автомобілебудування
Наступник(и)
(спадкоємці)
Daimler-Benz
Засновано 1 жовтня 1883
Засновник(и) Карл Бенц
Закриття (ліквідація) 28 червня 1926
Причина закриття Об'єднання з компанією Daimler-Motoren-Gesellschaft
Штаб-квартира Мангайм, Німеччина
Ключові особи Макс Каспар Розе
Фрідріх Вільгельм Есслінгер
Фрідріх фон Фішер
Юліус Ганс
Маріус Барбару
Фріц Ерле
Ганс Нібель
Яків Шапіро
Вільгельм Кіссель
Продукція Транспортні засоби
Співробітники 6500 (1914)
CMNS: Benz & Cie. у Вікісховищі

Карл Бенц. Заснування компанії. Патентування першого у світі автомобіляРедагувати

 
Карл Бенц
 
Патент №37435 на перший у світі автомобіль
 
Benz Patent Motorwagen

У 1882 році німецький інженер Карл Бенц організував акціонерне підприємство Gasmotoren Fabrik Mannheim, але вже через рік покинув його. 1 жовтня 1883 року на основі власної велосипедної майстерні він заснував компанію Benz & Cie. Rheinische Gasmotorenfabrik in Mannheim у формі відкритого торгового товариства разом з бізнесменом Максом Каспаром Розе і комерсантом Фрідріхом Вільгельмом Есслінгером. Вже за перші чотири місяці роботи нова компанія змогла продати понад 800 власних двигунів. У 1886 році підприємством було створено перший триколісний самохідний візок з бензиновим двигуном. У тому ж році, 29 січня, її творець Карл Бенц отримав патент DRP No. 37435 на перший в світі автомобіль - Benz Patent-Motorwagen. До 1891 року компанія продала близько 500 двигунів, більшість з яких пішли на експорт.

 
Двигун Benz Patent Motorwagen

У 1890 році компаньйони Бенца Розе та Есслінгер покинули компанію. У травні їх місце зайняли комерсанти Фрідріх фон Фішер і Юліус Ганс. Нові партнери взяли на себе комерційну організацію і збут продукції, в той час як Карл міг всю свою увагу приділяти інженерним роботам. У цей час значно розширилася програма випуску двигунів, до газових моторів додалися нові типи бензинових двигунів.

 
Двоциліндровий двигун Карла Бенца

У 1893 році Карл Бенц отримав патент DRP No. 73515 на подвійний стрижень керування й ініціював випуск чотириколісних автомобілів «Вікторія» з двигуном, потужністю 3 к.с., швидкість яких становила 17-20 км/год. За перший рік було продано 45 таких автомобілів. У 1894 році компанія почала випуск автомобілів моделі Velo, які брали участь в перших автомобільних гонках Париж - Руан. У 1895 році була створена перша вантажівка, а також перші в історії автобуси.

 
Перший у світі автобус виробництва Benz & Cie.

Через рік, у 1896 році, фірма розробила перший циліндр для двигунів, які Бенц назвав «contra engine», оскільки циліндри були встановлені протилежно один одному.

Акціонерне товариство Benz & CieРедагувати

У 1899 році один з компаньйонів Карла, Фрідріх фон Фішер, серйозно захворів. Він запропонував своїм партнерам перетворити підприємство в акціонерне товариство, щоб зробити його незалежним від діяльності однієї особи. Пропозиція була прийнята. Після реорганізації фірма стала називатися Benz & Cie. Членами правління були обрані Карл Бенц і Юліус Ганс. З 1887 по 1899 рік кількість співробітників компанії збільшилася з 40 до 430.

На початку 1900 року компанія переживала спад продажів. Перш за все, виною тому послужило формування основного конкурента - фірми Daimler-Motoren-Gesellschaft, що розташувалася в Штутгарті. Крім того, на економічному зростанні підприємства позначався і виробнича криза в автомобілебудуванні, що почалася в 1900 році. Автомобілі Mercedes, що випускалися фірмою Готтліба Даймлера, склали серйозну конкуренцію компанії. У 1901 році, незабаром після випуску нової моделі Mercedes 35PS, стало зрозуміло, що Benz & Cie. відставав від прогресу. З метою поліпшення становища акціонери запросили в компанію французького інженера Маріуса Барбару. Почалося будівництво гоночного автомобіля з чотирициліндровим двигуном, потужністю в 60 к.с., а також автомобілів з одно-, дво- та чотирициліндровими двигунами, потужністю 8, 10, 14, 28 і 40 к.с.. Незабаром стало ясно, що французький конструктор не виправдовував покладених на нього сподівань. З цієї та інших причин сам Карл Бенц покинув компанію. Його вихід з президії товариства позначений в торговому реєстрі суду Мангайму датою 21 квітня 1903 року. Роком пізніше Юліус Ганс також залишив фірму, а в липні 1905 року помер. З літа 1904 року Карл Бенц знову присвячує себе улюбленому заняттю і повертається до наглядової ради фірми. За логікою, що німецькі автомобілі повинні робитися німцями, у фірму на посаду головного інженера запросили Фріца Ерле. Ця ідея також виявилася невдалою. Тільки з приходом в компанію талановитого інженера Ганса Нібеля справи поступово почали йти вгору. Переживши кризу, компанія Бенца повернула собі колишнє провідне становище на ринку. У виробництво впроваджувалися нові типи легкових автомобілів, автобусів, гоночних машин. Успішно розвивалося виробництво вантажних автомобілів і фургонів.

 
Blitzen Benz

У 1909 році, створивши цілий ряд успішних легкових автомобілів, фірма побудувала найвідоміший гоночний автомобіль того часу Blitzen Benz з двигуном, потужністю 200 кінських сил і робочим об'ємом 21 594 см3.

Ринок вантажних автомобілівРедагувати

Фірма Benz & Cie. бачила перспективні можливості на ринку вантажних автомобілів, проте для збільшення власного виробництва місця на заводі в Мангаймі було недостатньо. У 1908-1909 роках компанія побудувала новий завод для виробництва вантажних автомобілів у Вальдхофі. У 1910 році фірма Süddeutsche Automobil-Fabrik Gaggenau з урахуванням інтересів обох фірм злилася з компанією Бенца, утворивши товариство з обмеженою відповідальністю «Заводи Бенца-Гаггенау». При цьому фірма Бенца керувалася намірами істотно розширити виробничу програму випуску вантажних автомобілів і автобусів, які з великим успіхом створювалися в Гаггенау. Згодом завод в Гаггенау сконцентрувався головним чином на випуску автобусів і машин спеціального призначення.

За 1910 рік кількість співробітників на підприємстві збільшилася до 2500 в Мангаймі і 840 на заводі в Гаггенау.

Компанія Benz & Cie., Rheinische Automobil- und Motorenfabrik AGРедагувати

 
Цінні папери Benz & Cie. 1912 року
 
Логотип Benz Gaggenau

У 1911 році компанія знову змінила найменування, цього разу на Benz & Cie., Rheinische Automobil- und Motorenfabrik AG. Перед світовою війною почався бурхливий розвиток авіаційної справи і техніки літакобудування. Компанія не залишалася осторонь і зайнялася виробництвом авіаційних двигунів.

Перед світовою війною 1914-1918 років кількість робочих на заводах в Мангаймі і Гаггенау складала 6500 чоловік. Автомобілебудування в цей період часу досягло свого найвищого розвитку. Торгова мережа компанії була присутня в багатьох країнах світу. Однак війна змінила стан речей: двигуни і машини стали одним з найважливіших засобів ведення бойових дій, все виробництво служило цим завданням. Закінчення війни у 1918 році і поразка Німеччини призвели до повного падіння економіки країни. Зміни в економічному становищі післявоєнного часу зажадали нових проектів

Злиття з Daimler-Motoren-GesellschaftРедагувати

Передумовами до об'єднання компаній стало важке економічне становище Німеччини: криза в усіх галузях, стрімке знецінення марки, пригнічений настрій громадян після поразки країни у Першій світовій війні. На тлі цих та інших подій на біржі відбувалося велике число спекуляцій. Яків Шапіро, емігрант з Одеси, який володів великими частками в цілому ряді автомобільних компаній, таких як Benz & Cie., Daimler-Motoren-Gesellschaft, NAG, NSU, Protos та інших, отримував все більше і більше впливу в компанії за рахунок сміливих фінансових операцій і бартерних угод. Нарешті, він був призначений як член наглядової ради, а в 1924 році йому вже належало 60% акцій Benz & Cie. AG.

Початок злиття було покладено 1 травня 1924 року досягненням між фірмами угоди про обопільні інтереси. Від імені Benz & Cie. виступав генеральний директор Вільгельм Кіссель. Почалося приведення до спільного знаменника фінансової звітності, технічної документації, ознайомлення з методами роботи один одного. У тому ж 1924 році рекламні художники отримали замовлення на створення тематичних плакатів та розробку нового фірмового стилю.

28 червня 1926 року фірма Benz & Cie. об'єдналася з Daimler-Motoren-Gesellschaft, утворивши новий концерн Daimler-Benz зі штаб-квартирою в місті Штутгарт, який зміг ефективно використовувати досвід і знання конструкторів обох компаній.

Список автомобілів BenzРедагувати

ГалереяРедагувати

Автомобілі
 
Benz Patent-Motorwagen Nummer 1
 
Benz Patent-Motorwagen Nummer 3
 
Benz Patent-Motorwagen Victoria
 
Benz Velo
 
Benz Patent-Motorwagen Ideal
 
Benz Break
 
Benz Dos-à-Dos
 
Benz Tonneau
 
Benz 12/14PS
 
Benz 18PS
 
Benz 3-Tonnen-Lastwagen
 
Benz Prinz-Heinrich-Wagen
 
Benz 120PS
 
Blitzen-Benz
 
Benz 29/60PS
 
Benz 14/30PS 1910 року
 
Benz 14/30PS 1915 року
 
Benz 8/20PS
 
Benz 10/30PS
 
Benz 16/40PS
 
Benz 33/75PS
 
Benz 21/50PS
 
Benz 6/18PS
 
Benz 11/40PS
 
Benz-Tropfenwagen
 
Benz 10/35PS
Інша продукція
 
Benz-Motorspritze Typ 1 CS
 
Benz Feuerwehr-Motorspritze
 
Benz Bz.III
 
Benz Bz.IV
 
Benz FX

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Hans-Otto Neubauer, Michael Wessel: Die Automobile der Benzstadt Gaggenau. Neubauer-Verlag, Hamburg 1986, ISBN 3-926139-00-5.
  • Werner Oswald: Mercedes-Benz Personenwagen 1886–1986. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 1987, ISBN 3-613-01133-6.
  • A. G. Mercedes-Benz (Hrsg.): Benz & Cie. Zum 150. Geburtstag von Karl Benz. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 1994, ISBN 3-613-01643-5.
  • Hans-Erhard Lessing u. a. (Hrsg.): Die Benzwagen. Wellhöfer-Verlag, Mannheim 2008, ISBN 978-3-939540-19-9.