Benggwigwishingasuchus
Benggwigwishingasuchus — рід попозавроїдних псевдозухій з анізіанської формації Фавре в Неваді. Хоча тварина була знайдена в морських відкладеннях і, можливо, вела прибережний спосіб життя, Benggwigwishingasuchus не демонструє чітких пристосувань до морського життя. Рід містить один вид: B. eremicarminis[1].
| Benggwigwishingasuchus Період існування: Середній тріас
| |
|---|---|
| |
| Голотип Benggwigwishingasuchus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Клада: | Архозаври (Archosauria) |
| Клада: | Pseudosuchia |
| Рід: | †Benggwigwishingasuchus Smith et al., 2024 |
| Вид: | †B. eremicarminis
|
| Біноміальна назва | |
| †Benggwigwishingasuchus eremicarminis Smith et al., 2024
| |
Історія та найменування
ред.Викопні рештки Benggwigwishingasuchus були виявлені Елейн Крамер і Монікою Шаффер у відслоненнях Фоссил Хілл, члена формації Фавре, розташованого в окрузі Першинг, штат Невада. Голотипний зразок LACM-DI 158616 складається з частково зчленованого скелета, що складається з частин черепа, а також більшої частини хребта, поясів і кінцівок[1].
Назва роду Benggwigwishingasuchus поєднує шошонський термін «Benggwi Gwishinga», що означає «ловити рибу», з грецьким «suchus», загальновживаним суфіксом серед викопних псевдосухій, що походить від єгипетського божества Собек. Тим часом назва виду означає «пісня пустелі», що походить від латинських «erema» та «carminis», і була обрана на честь першовідкривачів скам’янілостей, які відомі своєю любов’ю до опери[1].
Опис
ред.Benggwigwishingasuchus був паракрокодиломорфом середнього розміру, що досягав загальної довжини тіла приблизно 1,5 м[1].