Artik

український виконавець

Артем Ігорович Умрихін (відомий під псевдонімом Артік, нар.. 9 грудня 1985, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР[1]) — український виконавець, режисер, продюсер, композитор. Лауреат телефестивалю «Пісня року — 2011», володар премії «Золотий Грамофон — 2011» за музику до пісні Джигана та Юлії Савічової «Отпусти»[2].

Artik
Основна інформація
Дата народження 9 грудня 1985(1985-12-09) (38 років)
Місце народження Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна
Професії співак, артист-виконавець, виробник, композитор, автор пісень
Інструменти вокал[d]
Жанри поп і сучасний ритм-енд-блюз
Псевдоніми Артик
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Артем Умріхін народився 9 грудня 1985 року в українському місті Запоріжжі . За його власними словами, його перше знайомство з хіп-хоп та захоплення музикою відбулося у 11-річному віці, коли почув, як сусідський хлопець читає тексти гурту "Мальчишник. Перші записи він зробив у 1997 році, використовуючи для відтворення фонограми та записи два магнітофони[3] .

Умріхін — автор багатьох композицій, зокрема «Над землей» (T-Killah і Настя Кочеткова), «Отпусти» (Джиган і Юлія Савичева), "Ты рядом (Джиган та Жанна Фріске), «Домой» (Іван Дорн)[4] . Крім того, він працював з Дімою Біланом[5], Анною Сєдоковою, DJ Smash[6], Леонідом Руденком, Женею Мільковським (група Нерви)[7] .

Музична кар'єра ред.

Гурт «Караты» ред.

2003 року Артем Умріхін переїжджає до Києва, де під псевдонімом Артік продовжує займатися хіп-хопом. Того ж року гурт «Караты», який він очолює та продюсує, посів друге призове місце на щорічному міжнародному фестивалі хіп-хоп культури InDaHouse. У 2004 році «Караты» представили збірки «Платиновая Музыка» та «Грязная Музыка». У 2005 році вони були представлені в номінації «найкращий RnB/HipHop гурт» на українській музичній премії ShowBiz AWARD[8] .

Дебютний альбом «Копий Нет» названий «Найкращим альбомом року» за версією всеукраїнської премії RnB FRESH AWARDS (2007) та премії «Патипа RnB Awards» (2008). Група брала участь у телевізійному концерті « Пісня Року 2008» із композицією «Боже, помилуй», записаною спільно з Дімою Клімашенком. У тому ж році Всеукраїнська премія «SHOWTIME RnB/Hip-Hop AWARDS» назвала «Караты» «Найкращим RnB гуртом 2008».

У 2009 році гурт отримав премії «Найкращий RnB гурт 2009» від MuzLife Awards та «Найкращий Хіп-хоп гурт 2009» від премії «Кришталевий Мікрофон»[8] .

Спільна робота Артіка з гуртом Quest Pistols була завантажена понад 250 000 разів. Відеокліп на трек «Лица», записаний спільно з L'One (група Marselle) та Женею Мільковським, подивилися на Youtube понад 200 000 разів.

Влітку 2010 року Артік спільно з Золотим зняв промовідео для легендарного московського клубу «ЖАРА», а в лютому 2011 року презентували спільну міні-програму в Києві.

«Артік та Асті» ред.

У 2010 році Артік почув запис на той момент ще невідомої вокалістки Asti. Він створив проєкт Artik & Asti, у складі якого продовжує творчу діяльність[9] . Популярність до колективу прийшла з виходом синглу «Моя последняя надежда». Кліп на цю композицію в Youtube за кілька перших місяців набрав близько півтора мільйона переглядів[10]. Наступний сингл «Облака» увійшов до ТОП-100 пісень Росії, що найбільше ротуються, і довгий час зберігав позиції в чарті радіостанції DFM.

14 лютого 2012 року Artik & Asti спільно з DJ Smash представили спільну роботу на щорічному фестивалі Big Love Show, що транслюється у прямому ефірі телеканалу Ю.

Восени 2013 року дует презентував дебютний альбом «РайОдинНаДвоих», який посів перші позиції російського чарту iTunes. 2014 року ARTIK & ASTI були номіновані на музичну премію телеканалу Russian MusicBox у номінації «Прорив Року»[11].

Загалом, за підсумками 2015 року альбом гурту Artik & Asti — «Здесь и сейчас» отримав статус двічі платинового релізу в Росії[12], зайняв 9-тий рядок найбільш продаваних альбомів за 2015 рік за версією iTunes[13], а група Artik & Asti стала одним із найбільш гастрольованих артистів Росії[14].

Крім того, у жовтні 2015 року гурт переміг у номінації «Найкращий Поп-Проєкт» щорічної музичної премії «Прорив року»[15].

Навесні 2016 року Artik & Asti увійшли до списку номінантів музичної премії телеканалу Муз-Тв у номінації «Прорив Року» та були представлені одразу у двох номінаціях музичної премії телеканалу Ру-Тв у номінаціях «Найкращий Старт» та "Найкраща акторська роль у кліпі".

А восени 2016 року їх не залишила поза увагою Реальна премія MusicBox[16].

Дуетна пісня Artik & Asti з Марсель «Не отдам», що вийшла у вересні 2016 року, понад два тижні займала лідируючу сходинку в головній десятці iTunes[17][17].

2 листопада 2021 року Artik & Asti підтвердили чутки про розпад гурту в нинішньому складі, й Asti покинула гурт.

Продюсування ред.

Крім своєї кар'єри музиканта, Артік зайнятий продюсуванням. Першою роботою в цій галузі стала композиція, написана для T-Killah та Анастасії Кочеткової, під назвою «Над землей», яка стала головним танцювальним хітом 2010 року на провідних радіостанціях та телекомпаніях СНД. Артіка як саунд-продюсера було залучено до роботи над дебютним альбомом російського хіп-хоп виконавця Джигана. Хітом альбому «Холодное сердце» стала композиція «Отпусти», записана Джиганом спільно з Юлією Савічевою, за яку Артік як композитор удостоївся премій « Золотий Грамофон» та «Пісня Року». Артік також виступив саунд-продюсером другого альбому Джигана «Музыка. Жизнь.», який отримав премії телеканалу Муз-ТВ. У 2014 році були номіновані на Реальну премію MusicBox.

Артік є фундатором компанії Self made music.

У 2017 році Артік написав пісню «Яд» для свого нового продюсерського проєкту Артема Качера.

Особисте життя ред.

Дружина Раміна Умріхіна (Єздовська) — циганка за національністю. В 2017 році у них у шлюбі народився син Ітан, хлопчик народився в Маямі і тому вважається громадянином США[18] . 9 серпня 2019 року народилася дочка Наомі.

Дискографія ред.

  • 2007 — «Копий нет» у складі гурту «Караты»
  • 2009 — «Основы» (у складі гурту «Караты»
  • 2010 — «Не альбом» як ARTIK
  • 2013 — «#РайОдинНаДвоих» у складі ARTIK & ASTI
  • 2015 (лютий) — «Здесь и сейчас» у складі ARTIK & ASTI
  • 2017 (квітень) — «Номер 1» у складі ARTIK & ASTI
  • 2019 (березень) — «7 (Part 1)» у складі ARTIK & ASTI
  • 2020 (лютий) — «7 (Part 2)» у складі ARTIK & ASTI
  • 2021 (березень) — «Миллениум» у складі ARTIK & ASTI
  • 2021 (липень) — «Миллениум Х» у складі ARTIK & ASTI

Саундтреки ред.

  • 2010 — Город-Герой Севастополь — саундтрек до фільму «Я — Севастополець». Спільно зі СВО.

Кліпи ред.

  • 2008 — Немного перца (remake), совместно з гуртом «Горячий шоколад»
  • 2008 — Привыкаю (remake), разом із Анною Сєдоковою
  • 2009 — Лица, разом із L'One, Женьою Мильковським
  • 2010 — Где вы есть? (promo video), разом із Zolotoy
  • 2011 — Город не уснет, разом із Женей Мильковским
  • 2011 — Последний раунд, разом із Максимом Слипченко
  • 2012 — Глаза, разом із Джиганом
  • 2019 — Бэйба, разом із Артемом Качером
  • 2020 — Die for you, разом із DYFL
  • 2021 — En El Lambo, разом із Marvin & SuperSonya
  • 2021 — Lennis Rodriguez, разом із Dime Quién
  • 2022 — Как в первый раз с Ханной
У складі «Артік та Асті»
  • 2011 — Моя последняя надежда
  • 2012 — Облака
  • 2013 — Сладкий сон
  • 2013 — Держи меня крепче
  • 2013 — На край земли
  • 2013 — Больше чем любовь
  • 2014 — Очень Очень
  • 2014 — Половина
  • 2014 — Никому не отдам
  • 2015 — Кто я тебе?
  • 2016 — Тебе всё можно
  • 2016 — Я твоя
  • 2017 — Неделимы
  • 2017 — Пахну лишь тобой, разом із Глюк'οΖοю
  • 2017 — Номер 1
  • 2018 — Зачем я тебе?!
  • 2018 — Ангел
  • 2018 — Невероятно
  • 2019 — Грустный дэнс, разом із Артёмом Качером
  • 2019 — Под гипнозом
  • 2019 — Таких не бывает, разом із Джиганом
  • 2020 — Девочка танцуй
  • 2020 — Возьми мою руку, разом із Станіславом Михайловим
  • 2020 — Москва не верит слезам, разом із гуртом «Руки Вверх»
  • 2021 — Истеричка
  • 2021 — МамаМия, разом із Jah Khalibом
  • 2021 — Она не я
  • 2022 — Гармония

Примітки ред.

  1. Артем Умрихин - музыкант, продюсер - биография | Последние новости жизни звезд 7Дней.ру. 7Дней.ру (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 30 червня 2022.
  2. Юлия Савичева и Джиган - Отпусти (авторы). Национальный музыкальный портал Красная звезда. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 27 вересня 2016.
  3. Биография Artik на сайте канала Музыка Первого (Первый канал). Музыка Первого. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 27 вересня 2016.
  4. Автор А. Умрихин. Первое музыкальное издательство. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 4 травня 2022.
  5. Авторы песни Димы Билана и Джигана - Крик моей души. Первое музыкальное издательство. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 4 травня 2022.
  6. Авторы песни Artik feat. Asti & DJ SMASH - Одна на миллион. Первое музыкальное издательство. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 4 травня 2022.
  7. Исполнитель и продюсер Артик и его подопечная Asti представили совместное видео. журнал «Cosmopolitan». Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 28 вересня 2016.
  8. а б Биография группы Караты. Piter FM.[недоступне посилання з июля 2021]
  9. Биография группы Artik feat. Asti на Яндекс.Музыка. Яндекс.Музыка.
  10. Artik feat. Asti - Моя последняя надежда (3 000 000 просмотров). Moon Records. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 28 вересня 2016.
  11. Список лауреатов премии «Золотой_граммофон» — 2011
  12. Альбом Artik feat. Asti стал дважды платиновым. Warner music. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 28 вересня 2016.
  13. Альбом Artik feat. Asti вошел в ТОП-10 наиболее скачиваемых альбомов в iTunes. TopHit. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 28 вересня 2016.
  14. Биография Artik feat. Asti на Европа+. Европа+. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016.
  15. Artik feat. Asti стали Лучшим поп-проектом. Starhit. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 28 вересня 2016.
  16. Номинанты премии Russian MusicBox 2016. Russian Musicbox. Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 28 вересня 2016.
  17. а б Artik feat. Asti в Топ-10 iTunes. Музыка Первого. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 28 вересня 2016.
  18. Личная жизнь солистов «Artik & Asti». Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019.

Посилання ред.