Відкрити головне меню

4338-й рік: Петербурзькі листи — незавершений фантастичний роман[1]-утопія російського письменника ХІХ століття Володимира Одоєвського. Твір мав стати частиною трилогії про минуле, сучасність та майбутнє Росії. Перший уривок роману (під псевдонімом В. Безгласный) було надруковано в 1835 році, другий — в 1840 році. Перше повне видання було надруковане в 1926 році.

СюжетРедагувати

Події роману розгортаються за рік до світової катастрофи — падіння великого небесного тіла на Землю. Сюжет побудований в формі студентських листів, з яких стає ясно, що в п'ятому тисячолітті від Різдва Христового на карті світу збереглася лише Росія — центр цивілізації та Китай — розумний учень і копіювальник всього найкращого, що є в Росії. Є непевні згадки про «здичавілих американців». Простір від Москви до Петербурга представляє собою суцільний урбаністичний ландшафт, гігантське місто. Людство може змінювати земний клімат, передавати по трубах тепло в холодні зони, охолоджувати пустелі. В повітрі літають «аеростати» і «гальваностати», жителі Землі для підвищення тонусу приймають «магнетичні» ванни, вино замінено тонізуючими газами.

Суспільство майбутньогоРедагувати

Майже всі земляни в романі є представниками мистецтва або науки. Примітно, що художник безкоштовно отримує від держави продукти зі свого меню, а, наприклад, фізик — зі свого. За страви з меню іншої професії потрібно сплатити певну суму коштів.

У вигаданому суспільстві Одоєвського присутня державна влада і сам Государ, наявне ієрархічне підпорядкування навіть в середовищі людей мистецтва. Є багаті і бідні, і, в обігу зберігаються гроші. У той же час автор засуджує буржуа-промисловців, ремісників від мистецтва, які намагаються порушити існуючу ідилію своїми спробами творити мас-культ і заробляти на цьому прибуток.

Цікаві фактиРедагувати

Поряд з рядом наївних, як на наш час, побудов у романі є й багато передбачень, що вже збулися: поширення Інтернету і блогів, повітроплавання, зростаюча роль Китаю в сучасному світі.

ВиданняРедагувати

  • Безгласный В. Петербургские письма // Московский наблюдатель. — 1835. — Ч.1. — С. 55-69.
  • Одоевский В. 4338 год. Петербургские письма // Утренняя заря. — 1840. — С. 307—352.
  • Одоевский В. 4338-й год. — М.: Огонек (акционерное издательское общество), 1926. — 64 с.

Роман загалом витримав близько 20 видань російською мовою, перекладений англійською, польською, французькою та іспанською мовами.

ПриміткиРедагувати

  1. «Лабораторія фантастики» означує даний твір як оповідання

ЛітератураРедагувати

  1. Ланин Б. Время и пространство в романе Владимира Одоевского «4338» // Проблема художественности и анализ литературного произведения (в вузе и школе). — Пермь: Пермский педагогический институт, 1989. — C.23-25.(рос.)
  2. Tony H. Lin. Beyond Science Fiction: Vladimir Odoevskijʼs the Year of 4338 as a Hybrid Text // Russian Literature Volume 74, Issues 3–4, 1 October–15 November 2013, Pages 305—326.(англ.)
  3. Хин Е. Примечания // Владимир Одоевский. Повести и рассказы. Часть 2. (рос.)

ДжерелоРедагувати