10-та армія (США)
10-та а́рмія США (англ. Tenth United States Army) — військове об'єднання армії США, польова армія Збройних сил США часів Другої світової війни.
| 10-та армія США Tenth United States Army | |
|---|---|
 Нарукавний шеврон 10-ї армії | |
| На службі | 20 червня 1944 — 1945 |
| Країна |
 США |
| Належність | Регулярна армія США |
| Вид |
 Армія США |
| Тип | сухопутні війська |
| Чисельність | польова армія |
| Гарнізон/Штаб | Форт Сем Х'юстон, Техас |
| Війни/битви |
Друга світова війна Тихоокеанський ТВД * Битва за Окінаву |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
 генерал-лейтенант Саймон Болівар Бакнер-молодший генерал-лейтенант Рой Ґейґер генерал-лейтенант Джозеф Стілвелл |
Історія ред.
10-та армія була заснована 20 червня 1944 року та стала останньою польовою армією сухопутних військ, що брали участь у Другій світовій війні. Основним театром воєнних дій для об'єднання став Тихоокеанський театр, де армія брала участь у битві за Окінаву.
До складу армії входили XXIV-й армійський та III-й амфібійний корпуси, що складалися з 1-ї, 2-ї, 6-ї дивізій морської піхоти, а також 7-ї, 27-ї, 77-ї та 96-ї піхотних дивізій армії США. Загальна чисельність армії становила 102 тис. вояків армії (зокрема більше за 38 000 були зі складу артилерійських окремих частин, підрозділів бойового забезпечення та штабних структур та ще 9 000 чоловіків, що належали підрозділам забезпечення), понад 88 000 морських піхотинців та 18 000 обслуговчого персоналу з ВМС (переважно Seabee та медичний персонал). Перед початком висадки на острів Окінава армія нараховувала 182 821 військовослужбовця.
За час запеклої битви за опанування островом 10-та армія зазнала колосальних втрат — 65 631 чоловік, зокрема 34 736 — зі складу XXIV-го корпусу, 26 724 — з III-го амфібійного корпусу морської піхоти, 520 — з авіаційних частин підтримки, 2 636 — з підрозділів гарнізону на Окінаві та Ієшими, й 1 015 чоловіків — зі складу частин прямого підпорядкування 10-ї армії. Серед загиблих виявився командувач армії генерал-лейтенант Саймон Болівар Бакнер-молодший, коли він потрапив під артилерійський обстріл на передовій позиції. Наступного дня загинув від кулеметного вогню бригадний генерал К.Іслі.
Після опанування острову, армія готувалася до вторгнення на Японські острови, проте, після скидання атомних бомб на Хиросіму та Нагасакі, а також початку радянсько-японської війни, Японська імперія невдовзі капітулювала й армію розформували.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Okinawa: Tha Last Battle — US Army Center Of Military History [Архівовано 26 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Battle Of Okinawa: Summary, Fact, Pictures and Casualties [Архівовано 12 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Rottman, Gordon (2002). Okinawa 1945: The last Battle. Osprey Publishing. p. 39. ISBN 1-84176-546-5.
- Sarantakes, Nicholas (Editor) (2004). Seven Stars, The Okinawa Battle Diaries of Simon Bolivar Buckner Jr. and Joseph Stilwell. Texas A & M University Press, College Station. pp. 82, 83. ISBN 1-58544-294-1.