Вікіпедія

Ґілберт Кіт Честертон

англійський християнський мислитель, журналіст і письменник

Ґі́лберт Кіт Че́стертон (англ. Gilbert Keith Chesterton; 29 травня 1874—14 червня 1936) — англійський письменник, філософ і публіцист. Автор фантастичної та детективної прози, а також поезій, п'єс, біографій, творів з християнської апологетики; літературний та мистецький критик.

Ґілберт-Кіт Честертон
Gilbert Keith Chesterton
Народився29 травня 1874(1874-05-29)
Кенсінгтон, Лондон, Англія, Велика Британія
Помер14 червня 1936(1936-06-14) (62 роки)
Біконсфілд, Англія, Велика Британія
·серцева недостатність
ПохованняБакінгемшир
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
ДіяльністьПрозаїк, поет, драматург, есеїст, журналіст, публіцист
Сфера роботибогослів'я[1], християнська апологетика[1], літературна критика[1], art criticismd[1], поезія[1], проза[1], драма[1], есей[1] і журналістика[1]
Alma materУніверситетський коледж Лондона, Школа образотворчого мистецтва Слейдаd, Школа святого Павлаd[2] і Colet Courtd[2]
Мова творіванглійська
Роки активності1890—1936
ЖанрХристиянська апологетика, фентезі, детектив
Magnum opusThe Club of Queer Tradesd, Людина, що була Четвергом, Orthodoxyd, The Everlasting Mand, Наполеон з Ноттін Гіллу і Отець Браун
Конфесіякатолицтво і англіканство
РодичіA. K. Chestertond
Брати, сестриCecil Chestertond[2]
У шлюбі зFrances Chestertond[2]
Автограф
Нагороди
Командор із зіркою ордена Святого Григорія Великого
Сайт: chesterton.org
CMNS: Ґілберт Кіт Честертон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

ред.

Честертон народився 29 травня 1874 р. в Лондоні в родині житлового агента Едварда Честертона. Ґілберт був старшою дитиною: мав молодшого брата Сесіла і сестру Беатріс, що померла в ранньому дитинстві. Початкову освіту Ґілберт здобув у школі Св. Павла, після чого вступив до художньої школи Слейда; також відвідував лекції з літератури в Університетському коледжі Лондона.

Ще під час навчання у Слейді Честертон написав кілька рецензій для щомісячного видання «The Bookman», а у 1896 році покинув коледж, аби працювати у видавничій справі. Спершу був редактором у видавництвах «Redway» та «T. Fisher Unwin»; на цей період припадає також початок його кар'єри як журналіста й літературного критика. У 1899 р. Честертон почав писати для газети «The Speaker», з 1902 — для Daily News, з 1905 і решту життя веде колонку в The Illustrated London News. Стає відомим під час Другої англо-бурської війни завдяки своїм статтям на соціальну тематику. 1901 р. виходить друком перша збірка його есеїв «Захисник».

Деякий час Честертон цікавився ідеями соціалізму, але швидко розчарувався в русі і перестав ідентифікувати себе з ним. У 1900 р. відбулося знайомство Честертона з письменником та істориком Гілером Беллоком; двоє авторів стали друзями і згодом розробили теорію дистрибутизму — системи-альтернативи і соціалізму, і капіталізму.

У 1901 Честертон одружився з Френсіс Блоґ, з якою прожив до кінця життя. І дружина, і Гілер Беллок вплинули на світогляд письменника, наблизивши його до християнства. Раніше, під час навчання в Слейді, Честертон пережив період захоплення окультизмом[5], але відкинув його після знайомства з Френсіс. 1903 р. під час дискусії з редактором журналу «The Clarion» Робертом Блетчфордом (з приводу його антирелігійної праці «Бог і мій ближній») Честертон вперше відкрито називає себе християнином. У 1909 р. виходить друком «Ортодоксія» — перша теологічна праця Честертона, де викладені основи його християнської філософії.

Цікавість і хист Честертона до мистецтва проявилися доволі рано. Він хотів стати митцем, і його літературна творчість свідчить про неабиякий талант автора втілювати абстрактні ідеї в конкретних і впізнаваних образах. Навіть його белетристиці притаманна притчевість.

Честертон був великою людиною, його зріст становив 193 сантиметри і важив він близько 130 кілограмів. Честертон часто жартував зі своїх габаритів:

  Під час Першої світової війни дівчина в Лондоні запитала його, чому він не на фронті; Честертон відповів: «Якщо ви обійдете навколо мене, то побачите, що я там».[6]  

В іншому випадку він розмовляв зі своїм другом Бернардом Шоу.

  «Якщо хтось подивиться на тебе, то подумає, що в Англії був голод.» Шоу відповів: «А якщо подивляться на тебе, то подумають, що ти його влаштував».  

Одного разу при дуже сильному шумі Сер Пелем Ґренвіль Вудгауз сказав:

  «Неначе Честертон упав на бляшаний лист». [7]  

Честертон часто забував, куди повинен був піти, пропускав свої поїзди. Кілька разів він писав дружині телеграми на кшталт: «Я на Маркет Гарборо. Де я маю бути?», на що та відповідала: «Вдома». Завдяки цим випадкам, а також незґрабності Честертона в дитинстві, дехто вважає, що у нього була диспраксія розвитку[8].

Честертон був частим учасником публічних дебатів, зокрема з Бернардом Шоу, Гербертом Велсом, Бертраном Расселом, Кларенсом Дарроу. Колись на запрошення Джеймса Баррі він разом із Бернардом Шоу взяв участь у зйомках фільму про ковбоїв[9], який, втім, ніколи не з'явився у прокаті.

З початком Першої світової війни здоров'я письменника погіршилося. 1914—1915 рр. він пережив тяжку хворобу і деякий час перебував у комі. Після одужання Честертон разом із дружиною відвідав Єрусалим і Рим, 1921 р. — Сполучені Штати. 1922 р. відбулося останнє велике зрушення в світогляді письменника — він перейшов з англіканства в католицизм. Наприкінці життя був висвячений в лицарі папського Ордену св. Григорія Великого.

Честертон помер 14 червня 1936 р. в Біконсфілді (графство Бакінгемшир). Проповідь на панахиді у Вестмінстерському соборі прочитав друг письменника Рональд Нокс. Похований Честертон на Біконсфілдському католицькому цвинтарі.

У 2009[10], 2013[11] та 2018[12] рр. були спроби беатифікації письменника з ініціативи британської Честертонівської спільноти та нортгемптонського єпископа Пітера Дойла[en].

Творчість

ред.
 
Гілберт Честертон

Доробок Честертона становить близько 80 книжок. Також він є автором кількох сотень віршів, 200 оповідань, 4000 есеїв та п'єси «Магія» (1913). Першими художніми публікаціями письменника були поетичні збірки «Сивобороді розважаються» (1900) та «Дикий лицар» (1901); іншим значущим поетичним твором є «Балада про Білого коня» (1911).

Честертон широко відомий завдяки циклам детективних оповідань про патера Брауна та Горна Фішера. Його теологічні трактати «Ортодоксія» та «Вічна людина» справили вплив, зокрема, на Дж. Р. Р. Толкіна та К. С. Льюїса[13].

Романи

ред.

Біографії

ред.

Збірки есеїв

ред.
  • «Захисник» (The Defendant, 1901)
  • «Єретики» (Heretics, 1905)
  • «Що не так зі світом» (What's Wrong with the World, 1910)
  • «Ось це» (The Thing, 1929)

Філософські трактати

ред.
  • «Ортодоксія» (Orthodoxy, 1908)

Українські переклади

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ BeWeB
  5. ↑ G.K. Chesterton - Autobiography. gutenberg.net.au. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 24 березня 2020.
  6. ↑ А.Н. Вілсон,Ілер Беллок, Penguin Books. 1984.
  7. ↑ П. Ґ. Вудгауз, «Світ містера Маллінера»
  8. ↑ Вікторія Біггс, «Замкнений у хаосі» (2005). Глава I. Джессіка Кінґслі
  9. ↑ Как читать Честертона • Arzamas. Arzamas (ru-ru) . Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
  10. ↑ ZENIT - "Blessed" G.K. Chesterton?. web.archive.org. 15 червня 2010. Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 24 березня 2020.
  11. ↑ Rigby, Nic (5 вересня 2013). Should G K Chesterton be a saint?. BBC News (брит.). Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 24 березня 2020.
  12. ↑ St. Gilbert? In Coming Weeks, the Fate of G.K. Chesterton Will Be Known. National Catholic Register. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 24 березня 2020.
  13. ↑ Milbank, Alison (2008). Chesterton and Tolkien as Theologians. The Fantasy of the Real. London: T&T Clark. с. X. ISBN 9780567390417.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґілберт_Кіт_Честертон&oldid=43617853