Вікіпедія

Гвідобальдо II делла Ровере

(Перенаправлено з Ґвідобальдо II делла Ровере)

Гвідобальдо II делла Ровере (італ. Guidobaldo II Della Rovere; 2 квітня 1514 — 28 вересня 1574) — 7-й герцог Урбіно в 1538—1574 роках.

Гвідобальдо II делла Ровере
італ. Guidobaldo II Della Rovere
Народився 2 квітня 1514(1514-04-02)[1][2]
Урбіно, Папська держава
Помер 28 вересня 1574 (60 років)
Урбіно, Duchy of Urbinod, Папська держава
Діяльність кондотьєр
Титул герцог
Посада герцог і Captain General of the Churchd
Рід Делла Ровере
Батько Francesco Maria I della Rovered
Мати Eleonora Gonzagad
Брати, сестри Giulio della Rovered
У шлюбі з Vittoria Farnesed і Giulia Varanod
Діти Франческо Марія II делла Ровере, Virginia della Rovered, Isabella della Rovered і Lavinia Feltria della Rovered

Життєпис ред.

Молоді роки ред.

Походив з династії делла Ровере. Син герцога Франческо Марії I та Елеонори Гонзаги. Народився 1514 року в Урбіно. Освіту здобув під орудою Гвідо Постумо де Сільвестрі з Пезаро. У 1523 році Гвідобальдо продовжив навчання, вивчаючи латину, грецьку, історію, етику, займався щоденними фізичними вправами, фехтуванням та кінним спортом.

У 1529 році долучився до венеційського війська. 1534 року одружився з представницею роду Варано, завдяки чому отримав права на герцогство Камаріно. Невдовзі оголосив себе герцогом Камаріно.

Герцогування ред.

1538 року після смерті батька успадкував герцогство. Не маючи державницького досвіду призначив міністрів Антоніо Статі, граф Монтебелло, і П'єтро Бонареллі, граф Орчано, яким доручив управління. Втім папа римський Павло III, бажаючи передати герцогство Камеріно онукові Оттавіо Фарнезе та прагнучи послабити Гвідобальдо II, 9 листопада 1538 року відлучив останнього від церкви, і через 10 днів позбавлено герцогства Урбіно. Гвідобальдо II вважав за краще домовитися, уникаючи відкритої війни. Капітуляція відбулася 3 січня 1539 року, папські війська увійшли до Камеріно 17 січня. У відповідь відновлений в Урбіно та отримав компенсацію в 78 тис. скудо.

1546 року стає генералом венеційської армії (обіймав до 28 лютого 1553 року). 1547 року помирає його дружина. У 1548 році герцог одружився з небогою папи римського Павла III, поширивши герцогську інвеституру Урбіно на всю територію, якою керував герцог (до того часу керувався у формі вікаріатства): цим було завершено адміністративно-державне об'єднання території. Також його молодший брат Джуліо став кардиналом.

1553 року папа римський Юлій III призначає його капітан-генералом Церкви. Зберіг посаду за наступного понтифіка — Павла IV. 19 червня 1555 року стає префектом Риму. У 1558 році він прийняв посаду генерала Неаполітанського королівства, надану йому іспанським королем Філіппом II, за 12 тис. скудо на рік. Спільно з зятем Нікколо Бернардіно Сансеверіно брав участь у кампаніях проти Османської імперії.

1560 року став кавалером Ордену Золотого руна. У 1566 році він відправив свого сина і спадкоємця Франческо Марію до іспанського двору для навчання. Водночас переніс двір до Пезаро. У 1560-х роках тримання розкішного двору герцога (підтримка художників й поетів), шалені витрати сина в Іспанії, витрати, насамперед на укріплення Пезаро, падіння доходів через голод і епідемію чуми, що вразили герцогство, а також несплату узгодженої суми королем Іспанії, зробили фінансову ситуацію в Урбінському герцогстві нестабільною та викликали народне невдоволення. Для виправлення ситуації надав низки пільг містам та сільських комунам.

Ситуація погіршилася в 1571 році через низку надзвичайних витрат: весілля доньки 1570 року та надання коштів на війну з Османською імперією. Річний дефіцит становив 8600 скудо. Щоб усунути труднощі, герцог у вересні 1572 року впровадив мита на різні продукти харчування. Наслідком стало повстання в м. Урбіно 1573 року. Повсталі намагалися отримати допомогу від папи римського Григорія XIII та великого герцога тосканського Козімо I Медічі, але марно. Гвідобальдо II жорстоко придушив повстання, позбавивши Урбіно усіх пільг.

Помер 1574 року в Пезаро. Йому спадкував син Франческо Марія II

Родина ред.

1. Дружина — Джулія, донька Джованні Марія ді Варано, герцога Камеріно

Діти:

  • Вірджинія Фельтрія (1544—1571), дружина: 1) Федеріко Борромео, герцога Камерино, принца Орії та графа Арони; 2) Фердинанд Орсіні, герцога Гравіна

2. Дружина — Вітторія, донька П'єр-Луїджі Фарнезе, герцога Парми

Діти:

  • Франческо Марія (1549—1631), герцог Урбіно
  • Ізабелла (1554—1619), дружина Нікколо Бернардіно Сансеверіно, графа Трікаріко
  • Лавінія (1558—1632), дружина Альфонсо Феліче д'Авалос, принца Франкавілья

Примітки ред.

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.

Джерела ред.

  • Cinisello Balsamo 2002, ad ind.; A. Forcellino, Michelangelo Buonarroti: storia di una passione eretica, Torino 2002
  • Robin, Diana (2007). Publishing Women: Salons, the Presses, and the Counter-Reformation in Sixteenth-Century Italy. The University of Chicago Press.
  • Reiss, Sheryl E. (2013). «A Taxonomy of Art Patronage in Renaissance Italy». In Bohn, Babette; Saslow, James M. (eds.). A Companion to Renaissance and Baroque Art. Wiley-Blackwell.
  • Sebastian Becker: Dynastische Politik und Legitimationsstrategien der della Rovere. De Gruyter, Berlin 2015, ISBN 978-3-11-037680-7
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гвідобальдо_II_делла_Ровере&oldid=41361187