Вікіпедія

Я — робот (Біндер)

«Я — робот» (англ. I, Robot) — науково-фантастичне оповідання Індо Біндера (псевдонім Ерла та Отто Біндерів), з серії оповідань про робота Адама Лінка. Вперше опубліковане в січні 1939 року на сторінках журналу «Емейзін сторіз», задовго до публікації подібної за тематикою, проте відомішої збірки оповідань Айзека Азімова Я, робот (1950). На Айзімова мало значний вплив оповідання Біндера.

Я — робот
I, Robot
Обкладинка видання, на сторінках якого було вперше опубліковано оповідання
Жанр наукова фантастика
Форма оповідання
Автор Індо Біндер
Мова англійська
Опубліковано січень 1939
Країна  США
Видання Емейзін сторіз

Сюжет ред.

Оповідання написане у вигляді сповіді робота. За декілька тижнів до подій, описаних у творі, його в одному з підвалів створив доктор Чарльз Лінк. Творець навчає робота ходити, говорити та поведінки в суспільстві. Домогосподарка Лінка бачить робота досить жахливою, проте його собака цілком відданий роботу. Робот отримує повну освіту за декілька тижнів, після Лінк називає його Адамом Лінком, і він виявляє бажання служити будь-якій людині, яка забажає ним володіти. Невдовзі важкий предмет випадково потрапляє на доктора Лінка та спричиняє його загибель. Економка доктора одразу ж припускає, що робот убив доктора Лінка, й закликає озброєних людей полювати на нього та знищити Адама. Вони не досягають успіху; до того ж мисливці провокують робота на помсту, оскільки відмовляючись слухати його та випадково вбиваючи собаку доктора Лінка. Повернувшись до будинку, робот знаходить примірник «Франкенштейна», яку доктор Лінк ретельно заховав від робота, і нарешті дещо розуміє забобони проти нього. Зрештою, робот вирішує, що не варто просто вбивати декількох людей, аби його послухали, пише зізнання й готується вимкнутись.

Адаптації ред.

Історія Біндера була дуже інноваційною для свого часу, однією з перших історій робота, яка відірвалася від кліше Франкенштейна.

Три історії Адама Лінка були адаптовані Елом Фельдштейном та проілюстровані Джо Орландо у 1955 року для видання EC (Entertainment Comics) «Weird Science-Fantasy». Було опубліковано «Я — робот» у номері №27 (січень – лютий); «Судовий процес над Адамом Лінком» у № 28 (березень — квітень); та «Адам Лінк у бізнесі» в № 29 (травень — червень).

Десятиліття по тому Біндер на основі «Я — робот» вісім оповідань для журналу «Creepy» за 1965–1967 рр., а Орландо створив до них нові ілюстрації. Вонеи мали наступні назви: «Я — робот» (випуск №2); «Перегляд Адама Лінка» (№4); «Адам Лінк у бізнесі» (№6); «Мат Адама Лінка» (№8); «Помста Адама Лінка» (№9); «Адам ЛІнк, робот-детектив» (№12); «Адам Лінк — гангстер» (№13); та «Адам Лінк — спортсмен-чемпіон» (№15).

«Я — робот» та «Перегляд Адама Лінка, Робота» були перероблені до епізодів науково-фантастичного серіалу 1960-х років «За межею можливого» у 1964 році, в якому знялися Леонард Німой у ролі журналіста та Говард Да Сілва — адвокат робота, за участю Ріда Моргана в ролі Адама Лінка. У цій версії Адама зловили та віддали під суд. Хоча смерть доктора Лінка відображається у серії як нещасний випадок, зрештою Адама визнають винним. На шляху до страти, дівчина вибігає на дорогу, й Адам кидається врятувати її від зустрічного транспортного засобу. Його розбивають на шматки, «обманюючи ката».

У ремейку 1990-х років серіалу «За межею можливого» історія знову була перезнята за участю Леонарда Німоя у ролі адвоката робота та Джоном Новаком, який озувчував робота. У цій версії робот вбиває свого творця, коли доктор Лінк намагається перетворити його на військову машину вбивства, знищивши його ще людські якості. Як і в епізоді 1964 року, Адама відправляють під суд й, зрештою, його знищує швидкісний транспортний засіб, рятуючи людське життя (цього разу Окружного прокурора).

Вплив на Айзека Азімова ред.

Айзек Азімов зазнав значного впливу від оповідання Біндера. У вступі до твору «Ісаак Азімов представляє великі історії НФ» (1979), Азімов написав:

  Воно, безумовно, привернуло мою увагу. Через два місяці після того, як я прочитав його, я розпочав [написання оповідання] «Роббі» про симпатичного робота, і це було початком моєї серії [творів про] позитронічних роботів. Одинадцять років по тому, коли дев'ять моїх оповідань про роботі були зібрані в книгу, видавець назвав збірку «Я, робот», незважаючи на мої заперечення. Зараз моя книга відомішою, але оповідання Отто була там першим.  

Див. також ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Я_—_робот_(Біндер)&oldid=40042684