Відкрити головне меню

Архієпископ Георгій (Гавриїл Олексійович Ящуржинський; 1778 — 1 квітня 1852, Тобольськ) — український релігійний діяч. Ректор Подільської духовної семінарії синодальної церкви Російської імперії.

Архієпископ Георгій
Єпископ Архангельський та Холмогорський
16 квітня 1830 — 30 червня 1845
Попередник: Аарон (Нарцисов)
Наступник: Варлаам (Успенський)
Єпископ Полтавський та Переяславський
24 серпня 1824 — 16 серпня 1830
Попередник: Мефодій (Пишнячевський)
Наступник: Нафанаїл (Павловський)
 
Ім'я при народженні: Гавриїл Олексійович Ящуржинський
Народження: 1778(1778)
Річ Посполита
Смерть: 1 (13) квітня 1852(1852-04-13)
Тобольськ
Чернецтво: 1810
Єп. хіротонія: 24 серпня 1824

Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), архієпископ Тобольський та Сибірський (1832—1852) РПЦ, єпископ Архангельський та Холмогорський (1830—1832) РПЦ. На території України був єпископом Полтавським (1824—1830).

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї греко-католицького священика на Поділлі у Речі Посполитій. Навчався у Василіянському Барському та Вінницькому училищах УГКЦ.

Закінчив Шаргородську духовну семінарію і був призначений у ній вчителем.

1807 — рукопокладений в сан священика синодальної РПЦ і призначений ключарем при Кам'янецькому катедральному соборі РПЦ, також вчитель місцевої семінарії РПЦ.

1810 — пострижений в чернецтво та призначений префектом Подільської духовної семінарії РПЦ.

1813 — зведений в сан архімандрита православного Кам'янецького Троїцького монастиря, ректор Подільської духовної семінарії.

24 серпня 1824 — хіротонія в єпископа Полтавського на лівому березі Дніпра, на землях старої Гетьманщини.

З першого дня вступу на архієрейську катедру Георгій, як любитель церковного співу, взяв за мету зробити хор найкращим, із з тієї пори поліпшення архієрейського хору стало головною його турботою. Усе духовенство він змушував вчитися співати по нотах і щодня «довго особисто займався цією справою».

На святкових богослужіннях він сам читав акафіст і тривалий час ходив з кадилом по церкві під час «протяжного» співу першого кондака та акафіста.

Організував продаж воскових свічок на користь архієрейського будинку і прославився як любитель «приносів». «Приноси» здійснювалися таким чином: при монастирі, де жив першосвящений, була катедральна крамниця із різними бакалійними товарами. Той, хто бажав здійснити «принос» мав придбати щось у цій крамниці, наприклад фунт чаю, цукру, вина тощо і відправлявся до «прийомної». «Принос» потім повертався назад до крамниці, знову продавався і знову повертався.

Еміграція до МосковіїРедагувати

До обер-прокурора Синоду князя П. С. Мещерського дійшли чутки про «користолюбство» Георгія. Хоча чутки не були підтверджені, Священний Синод постановив перевести його в гіршу єпархію — до Архангельська.

16 квітня 1830 — єпископ Архангельський та Холмогорський синодальної церкви Російської імперії.

Будучи єпископом Архангельським синодальної ЦРІ, Георгій наразився на незадоволення за участь у відкритті пам'ятника М. В. Ломоносову 25 липня 1832. З цього приводу Георгій отримав догану від Синоду.

У західному СибіруРедагувати

При обер-прокурорі Синоду графі Н. Протасові єпископ Георгій відзначений, 30 червня 1845 переведений у Тобольськ із веденням у сан архієпископа ЦРІ. У цій єпархії, яка охоплювала землі сибірський татар та угрів, показав себе ревним у справі догляду церков. Із великими труднощами і небезпекою для життя подорожував по тундрі, відвідуючи церкви у най віддалених від Тобольську селищах. Одного разу ледь не утонув у Іртиші, пропливши зі своєю свитою п'ять годин на напівзатонулому поромі.

Помер 1 квітня 1852 у Тобольську. Похований у архієрейській церкві за містом.

ПосиланняРедагувати