Відкрити головне меню

Арсеній Іванович Яцюк
Народився 17 жовтня 1923(1923-10-17)
Польща Польща, Волинське воєводство (II Річ Посполита), Дубенський повіт, с. Війниця
Помер 5 березня 1986(1986-03-05) (62 роки)
м. Львів
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність педагог
Відомий завдяки ректор Львівського лісотехнічного інституту
Науковий ступінь доктор технічних наук
Попередник Третяк Юрій Дмитрович
Наступник Кучерявий Володимир Панасович
У шлюбі з Яцюк Маргарита Михайлівна[1]
Діти син Ростислав
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Державна премія України в галузі науки і техніки Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР

Арсеній Іванович Яцюк — доктор технічних наук (1971), професор (1973), ректор Львівського лісотехнічного інституту у 1959—1982 рр.

БіографіяРедагувати

Народився 17 жовтня 1923 р. у с. Війниця Дубенського повіту Волинського воєводства Республіки Польща (тепер Млинівський район Рівненської області) в селянській родині.

У 1940 р. після закінчення середньої школи перебрався із Ровенської області на роботу до Кримської АРСР РРФСР, де працював на рибних промислах у м. Керчі, а потім у м. Севастополі бригадиром каменярів.

З перших днів Німецько-радянської війни брав участь в обороні Севастополя як ополченець. У серпні 1941 р. був призваний до лав РСЧА, брав участь у боях під Перекопом, де був тяжко поранений, після чого лікувався у госпіталях Тбілісі (Грузинська РСР) та Кизил-Орди (Казахська РСР) і був визнаний непридатним до подальшої військової служби.

У 1942 р. короткий час навчався у Краснодарському колгоспному сільськогосподарському технікумі, згодом — у Середньоазіатському індустріальному (1943—1944) та Київському інженерно-будівельному інститутах (1944—1945). Переїхавши до Львова, у 1945—1950 рр. навчався і закінчив повний курс механічного факультету Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «Зварювальне виробництво».

Наукова та викладацька діяльністьРедагувати

З 1951 до 1953 рр. працював викладачем, а згодом заступником директора з навчальної роботи Львівського нафтопромислового технікуму.

1953—1956 рр. навчався в аспірантурі при Інституті машинознавства і автоматики АН УРСР.

1957 р. в Інституті будівельної механіки АН УРСР під керівництвом академіка АН УРСР Г. В. Карпенка захистив дисертаційну роботу «О влиянии токарной обработки с большими подачами на выносливость стали» на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.

Після успішного захисту дисертації протягом 1957—1960 рр. працював ученим секретарем та одночасно завідувачем лабораторії Інституту машинознавства і автоматики. Стояв коло витоків нової науки — фізико-хімічної механіки металів.

У 1958 р. президія АН УРСР затвердила його у званні старшого наукового співробітника із спеціальності «Механіка матеріалів».

Протягом 1959—1982 рр. — ректор, а у 1960—1986 рр. — завідувач кафедри технології матеріалів і машинобудування Львівського лісотехнічного інституту.

1961 р. ВАК затвердив А. І. Яцюка у вченому званні доцента на кафедрі матеріалознавства.

1971 р. у Ленінградській лісотехнічній академії ім. С. М. Кірова успішно захистив дисертаційну роботу «Проблема шлифования древесины абразивными кругами» на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук.

1973 р. ВАК затвердив А. І. Яцюка у вченому званні професора на кафедрі технології матеріалів та машинобудування.

За період роботи А. І. Яцюка на посаді ректора лісотехнічного інституту значно розширилася навчально-матеріальна база інституту: було побудовано новий навчально-лабораторний корпус і корпус військової кафедри, п'ять гуртожитків, їдальню, кафедри і лабораторії було оснащено найновішим обладнанням. Як вчений займався питаннями впливу механічної обробки конструкційних матеріалів на їх витривалість та міцність. Стояв коло витоків нової науки — фізико-хімічної механіки металів. Організував в інституті галузеву науково-дослідну лабораторію (ГНДЛ), у якій вперше у світі була розроблена та успішно впроваджена у виробництво технологія та інструмент для калібрування і шліфування деревини та деревинних матеріалів абразивними кругами та циліндрами. У 1984 р. за ці досягнення групі науковців під керівництвом А. І. Яцюка рішенням ЦК КП України та Ради Міністрів УРСР було присуджено Державну премію УРСР у галузі науки і техніки[2].

А. І. Яцюк — автор та співавтор понад ста наукових і навчально-методичних публікацій, зокрема монографії «Вплив обробки поверхні на втомну міцність сталі в активних рідинних середовищах» (1958) і «Новый способ механической обработки древесины. Шлифование древесины абразивными кругами» (1975), навчального посібника «Матеріалознавство» (1996). Під його керівництвом І. М. Заяць, А. В. Якубовський, Е. А. Ткаченко, С. І. Грицишин, Б. М. Григораш, В. О. Багрійчук, З. Г. Дуцяк, Я. П. Бугаєнко, О. Д. Пристая, М. В. Бірюченко, І. М. Гончар, І. Й. Хромчак виконали та захистили дисертаційні роботи на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.

Помер Арсеній Іванович 5 березня 1986 р. Похований на Личаківському цвинтарі.

Політична та громадська діяльністьРедагувати

Був членом науково-технічних рад при Міністерствах лісової та деревообробної промисловості СРСР і УРСР, обирався депутатом Львівської міської Ради депутатів трудящих, членом Львівського міського та Радянського районного у м. Львові комітету КП України, членом ЦК профспілки працівників вищої школи та наукових установ, був членом Радянського комітету захисту миру, активно працював у товариствах радянсько-чехословацької та радянсько-німецької дружби, українському товаристві дружби із українцями зарубіжних країн.

Нагороди та відзнакиРедагувати

Нагороджений орденами:

ВшануванняРедагувати

1993 р. у лісотехнічному університеті відкрито меморіальну дошку, присвячену А. І. Яцюку.

У 2003 і 2008 рр. в університеті проводилися науково-технічні конференції приурочені до 80[3] та 85-ї річниці із дня народження Арсенія Івановича.

У 2012 р., напередодні 90-ї річниці із дня народження вченого, видавництвом Української академії друкарства було підготовлено до друку та побачила світ книга «Арсеній Іванович Яцюк. Спогади друзів, колег та учнів».

Книга містить спогади людей, які добре знали Арсенія Івановича Яцюка та працювали разом із ним: академіків Ю. Ю. Туниці, В. В. Панасюка, І. Р. Юхновського, М. А. Голубця, М. П. Павловського та члена-кореспондента НАН України В. І. Похмурського, відомих учених С. М. Стойка та В. М. Голубця, керівників лісової галузі П. П. Дурдинця та О. Д. Пристаї та інших. Крім того, у книзі подано бібліографію праць ученого, наведено перелік авторефератів дисертацій, виконаних під керівництвом професора А. І. Яцюка, та опис публікацій, що містили інформацію про нього.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Крутими і широкими стежками [Текст] / Т. Мигаль // Рад. верховина. — 1979. — 18 вер. (№ 111 (3775).
  • Вокруг круга [Текст] / В. Василец // Правда. — 1981. — 27 авг. (№ 239 (23035).
  • Яцюк Арсеній Іванович [Текст]: [біогр. довідка] // Освіта лісівнича. — 1995. — вер. (№ 13-14 (167—168).
  • Яцюк Арсеній Іванович. Спогади друзів, колег та учнів [Текст] / уклад. : О. В. Мельников, Р. А. Яцюк. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2012. — 202 с. + 32 с. іл. — ISBN 978-966-322-378-0. — (Вчені Нац. лісотехн. ун-ту України).