Яцко Ратомський
Яцко Іванович Ратомський гербу Костеша[1][a] (пом. до 1528) — державний діяч Великого князівства Литовського і Руського.
| Яцко Ратомський | |
 | |
| Костеша | |
| Рід: | Ратомські |
|---|---|
Біографія
ред.Королівський дворянин[3] В 1507—1517 рр. служив послом Олександра Ягеллончика та Сигізмунда Старого до Кримського ханства.[4][5]
В 1508 р. попередній договір між королем Сигізмундом і ханом Менглі Гераєм офіційно не був розірваний, але обидві сторони почали вважати його неіснуючим. Як тільки стало відомо про примирення хана з московським царем Василем III, Ратомський негайно був відправлений до Криму. Там він провів два роки постійно обмінюючись кореспонденцією з королівським двором.[5]
Наступного року Хан Менглі Герай надіслав посольство з вимогою передати йому Шейха Ахмеда та збільшити щорічну виплату до 10 тисяч флоринів для утримання гарнізону в Ісламкермані. Король Сигізмунд довірив Ратомському домовлятись про зниження цієї суми до 5-6 тисяч флоринів в обмін на постійний договір.[5]
14 грудня 1512 року Яцек Ратомський і Станіслав Скіндер, були відправлені разом з грошима для зустрічі з Джелаледдіном у Києві та подальшого просування до Криму. Згідно з їхніми інструкціями, королівські посли повинні були обіцяти, що майбутні виплати будуть надсилатися щорічно до Дня св. Мартина[b], за умови, що хан і його піддані не порушуватимуть мир. Посли також повинні були ще раз відмовити Менглі у проханні страчувати або передати йому Шейха Ахмеда, запевняючи хана, що його ворог залишиться під вартою. Крім того, посли повинні були вимагати, щоб усі татарські фортеці на правому березі Дніпра, включаючи Очаків, були повернуті Великому князівству, і щоб Менглі виконав свою обіцянку, дану Олександру Ягеллончику, згідно з якою королівським підданим буде дозволено добувати сіль у соляних родовищах поблизу Качибея.[5]
В 1513 році Ратомський, разом з Михайлом Свинюшкою, супроводжував кримське посольство до Вільні, яким було доставлена ханська присяга.[5]
Станом на 1517 рік Ратомський мешкав у Києві[6], звідки того ж року був направлений до татар з 12 возами подарунків.[7]
Крім посольських виправ обіймав також посади урядника: в 1508 р. мінський городничий[1], а в 1516—1522 рр. аєнський державець.[c][8]
Маєтності
ред.В 1505 р. отримав маєтність Хавратово в Дорогичинському повіті:
Дали есмо дворанину нашому Ратомъскому именье Хавратово в Дорогицъкомъ повете. И ты бы тымъ людемъ приказалъ, ажь бы его во всемъ были послушни. А ȣвѧзати его в тые люди его послали есмо дворанина нашого Васильѩ Боговитиновича.[9]
Того ж року в тому ж повіті також отримав Карватово, яке до 1509 р. відійшло вітебському воєводі Івану Сапігі.[10]
В 1508 р. отримав Глівін і Уперевичі в Борисівській волості, Боровляни в Мінському повіті і Теребів.[3][11]
Родина
ред.Мав сестру Федю. Його вдова в 1528 р. виставила на військові експедиції 17 конів.[3]
Його син Костянтин теж деякий час був послом[5], а в 1552—1562 рр. обіймав остерське староство.[12]
Коментарі
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Rektorat Rzymsko-Katolicki pw. Najświętszej Maryi Panny Matki Miłosierdzia w Czajach
- ↑ Однороженко О. Українська родова геральдика доби середньовіччя та раннього модерну (ХІV–ХVІІІ ст.)
- ↑ а б в Adam Boniecki. Poczet rodów w Wielkim Księstwie Litewskim w XV i XVI w.
- ↑ Stosunki z Mendli-Girejem — chanem Tatarów perekopskich (1469-1515: akta i listy
- ↑ а б в г д е Kołodziejczyk, Dariusz. The Crimean Khanate and Poland-Lithuania : international diplomacy on the European periphery (15th–18th century): a study of peace treaties followed by annotated documents
- ↑ Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515-1540)
- ↑ Крим від античності до сьогодення: Історичні студії / Відп. ред. В. Смолій. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — 708 с.
- ↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie
- ↑ Сборник документов канцелярии великого князя литовского Александра Ягеллончика, 1494-1506 гг. Шестая книга ISBN 978-5-90598-630-7
- ↑ Testament Jana Sapiehy wojewody podlaskiego z 1517 r.
- ↑ Przywilej panu Jacku Ratomskiemu na imiona Hliwin i Upierewicze we włości Borisowskiej i na Borowlany w powiecie Mińskim y na Terebow prawem wiecznym
- ↑ Остерське староство у другій половині ХVI — на початку ХVII ст.: формування системи земельних володінь