Вікіпедія

Ярослав Копейтко

Ярослав Копейтко (чеськ. Jaroslav Kopejtko, 1892—1953), також відомий як Прокоп — чеський футболіст, що грав на позиції нападника, природжений бомбардир. Найбільше відомий виступами в складі клубу «Вікторія» (Жижков), триразовий володар кубка милосердя.

Ф
Ярослав Копейтко
Ярослав Копейтко
Ярослав Копейтко
Особисті дані
Народження 1892(1892)
  Австро-Угорщина
Смерть 1953(1953)
  Чехословаччина
Прізвисько Прокоп
Позиція нападник
Юнацькі клуби
«Вікторія Летна»
СК «Бубенеч»
СК «Летна»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
-1912 Богемія «Олімпія Прага VII»  ? (?)
1911 Богемія «Спарта» (Прага)  ? (?)
1912-1918 Богемія «Вікторія» (Жижков)  ? (?)
1915 Угорщина «Сегеді»  ? (?)
1917 Чехословаччина «Славія» (Прага)  ? (?)
1918 Австрія Слован (Відень)  ? (?)
1919-1920 Чехословаччина Тепліцер  ? (?)
1921 Чехословаччина «Вікторія» (Жижков)  ? (?)
1921 Чехословаччина «Спарта» (Прага) 0 (0)
 ? Чехословаччина «Малостранський СК»  ? (?)
 ? Чехословаччина «Уніон» (Жижков)  ? (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

ред.

У чотирнадцять років став співзасновником спортивного клубу «Вікторія Летна». Виступав також в командах СК «Бубенеч» і СК «Летна», після чого приєднався до команди «Олімпія Прага VII»[1]. В 1911 році недовго грав у складі «Спарти», після чого повернувся до «Олімпії».

До «Вікторія» (Жижков) перейшов в 1912 році[2]. Клуб із празького передмістя зібрав дуже сильний склад, щоб кинути виклик «Славії» і «Спарті». Провідними гравцями команди були воротар Вацлав Клапка, захисники Густав Звелебіл і Карел Стейнер, півзахисники Карел Коваржович і Франтішек Фіхта, форварди Мирослав Широкий, Ярослав Мисік, Антонін Бребурда та інші. Прокоп вписався в команду і відразу почав багато забивати. 1913 рік став дуже успішним для «Вікторії». Клуб зіграв 52 матчі (40 виграшів, 3 нічиї, 9 поразок) і продемонстрував різницю м'ячів 241:46, 75 голів забив Копейтко-Прокоп і 73 Мисік[3]. Саме ці два футболісти відзначились голами у фіналі кубка милосердя 1913 року, де «Вікторія» перемогла «Славію» з рахунком 2:0[4]. Через рік ці ж команди знову зійшлись у фіналі кубка. З рахунком 1:0 знову перемогла «Вікторія», а єдиний гол на 27-й хвилині забив Прокоп[4].

Через початок Першої світової війни, чемпіонат Богемії 1914 року відмінили, ряд футболістів одразу потрапили під мобілізацію. Але товариські матчі команди продовжили проводити, хоч і мали кадрові проблеми. В жовтні 1914 року Прокоп разом з партнерами по «Вікторії» Стейнером і Фіхтою підсилили «Славію» в матчі з «Вієнною», що завершився перемогою гостей з Чехії з рахунком 7:0[5]. Ярослав забив два голи, також забивали легенди «Славії» Ян Кошек і Йозеф Бєлка, а також гравець хокейної команди клубу Ярослав Їрковський, котрий ще в 1911 році завершив активну футбольну кар'єру[6]. Через тиждень уже «Вікторія» обіграла «Вієнну» з рахунком 4:2, а Прокоп забив три голи[7].

З початком війни 150 членів клубу «Вікторії» пішли до війська. Гравці Прокоп, Бребурда і Мюттермюллер служили в 28-му піхотному полку в угорському Сегеді, де паралельно грали в місцевій футбольній команді[8]. В 1916 році Прокоп повернувся з фронту і знову виступав за «Вікторію». Зіграв у фіналі кубка милосердя, де суттєво оновлений склад «Вікторії» переміг з рахунком 3:0 «Спарту»[9][10], а Ярослав забив один з голів[11]. В грудні 1916 року «Вікторія» у Відні взяла участь у турнірі з сильними місцевими командами і посіла друге місце[12]. Команда двічі зіграла внічию з однаковим рахунком 2:2 з командами «Рапід» і «Вінер АФ», а також перемогла 2:1 ВАК. Прокоп забив по голу у кожному з цих матчів[12].

Через війну з кожним роком все менше проводилось матчів. «Вікторія» на початку 1917 року почувалась відносно непогано, адже клуб поповнили ряд колишніх футболістів «Спарти»: Буріан, Шроубек, Шпіндлер і Райзенцан[13]. Сильним підсиленням став Йозеф Седлачек з «Олімпії», який отримав дуже важкі поранення на війні, але повернувся у футбол. Клуб провів декілька успішних матчів проти місцевих команд, грав проти угорських МТК (1:2) і «Тереквеша» (2:2)[13]. Прокоп у 1917 році також грав у «Славії». Принаймні, відома його участь у серпневому поєдинку проти віденського «Слована», в якому Ярослав забив чотири голи, а його команда перемогла з рахунком 9:1[14]. Можливо, це було одноразове запрошення футболіста для підсилення складу.

Незабаром Прокоп опинився на фронті і потрапив у російський полон. Повернувся до «Вікторії» навесні 1918 року[15]. Але надовго не затримався і перейшов у австрійський «Слован». Цей клуб у свій час був створений чеською громадою Відня і в його складі регулярно виступали чеські футболісти. Перехід відбувся без згоди «Вікторії» і Чеської футбольної федерації, через що Прокоп отримав довічну дискваліфікацію на батьківщині. За «Слован» Ярослав зіграв 57 матчів і забив 113 голів[1]. Клуб виступав у другому дивізіоні австрійського чемпіонату. Серед відомих протоколів матчів, у яких виступав нападник, можна відмітити товариський матч 1918 року проти угорського «Пожоньї» (5:1)[16], в якому Прокоп забив три голи, а також поєдинок 2 раунду Кубка Австрії проти «Адміри» (9:1) з чотирма голами чеського нападника[17]. Наступним клубом Прокопа в 1919 році став «Тепліцер», чеський клуб з Судетської області, що підпорядковувався Німецькому футбольному союзу. Партнером Ярослава в лінії нападу клуба був відомий футболіст, хокеїст і тенісист Карел Кожелуг. В травні 1920 року Прокоп забив чотири голи в ворота австрійської «Вієнни» в товариському матчі, що завершився перемогою «Тепліцера» з рахунком 5:1[18].

В 1921 році «Вікторія» відмінила дискваліфікацію і Ярослав повернувся до Жижкова. Нападник віддячив своїй команді високою результативністю — забив за рік 71 гол[19] (за іншими даними 72 голи в 44 матчах)[1]. З колишніх партнерів у клубі залишались Карел Стейнер і Ярослав Мисік. В чемпіонаті Середньої Чехії «Вікторія» посіла четверте місце і вийшла у фінал Середньочеського кубка. Але сам фінальний поєдинок (в якому «Вікторія» несподівано перемогла «Спарту» з рахунком 3:0) був перенесений і відбувся в 1922 році, коли Прокоп, ймовірно, вже залишив команду. Всього в складі «Вікторії» Ярослав Копейтко зіграв 232 матчі і забив 380 голів[1].

Чи не найвідоміший свій матч Прокоп зіграв в грудні 1921 року за «Спарту». Чеський чемпіон мав зіграти ряд товариських матчів в Іспанії, зокрема, й з «Барселоною». З подачі журналістів, матчі проти каталонців розглядались ледь не визначенням найкращої команди Європи. За «Спарту» не міг зіграти один з лідерів — центральний нападник Вацлав Пілат, виникли проблеми з поїздкою й у Йозефа Шроубека. На заміну їм клуб запросив Ярослава Прокопа. 25 грудня 65 000 каталонських глядачів стали свідками матчу, в якому «Спарта» здобула перемогу з рахунком 3:2, а два голи у ворота вже знаменитого, хоча ще досить молодого, Рікардо Самори забив Прокоп[20][21]. Незважаючи на те, що на наступний день втомлена чеська команда програла оновленому складу «Барселони» 0:2, перемога в першій грі стала піком слави «Залізної Спарти».

Завершував кар'єру в клубах «Малостранський СК» і «Уніон» (Жижков)[1]. В останній команді виконував роль тренера.

Виступи за збірні

ред.

В офіційних матчах за збірні Богемії чи Чехословаччини Прокоп не грав, адже в роки його виступів такі матчі майже не проводились. Тим не менше, в країні регулярно відбувались ігри між збірними регіонів, між збірними міст, міжнародні товариські матчі. Згадки про окремі з таких поєдинків наведені нижче.

В квітні 1913 року збірна Чехії, основу якої складали гравці «Вікторії», перемогла збірну Моравії з рахунком 7:0. Чотири голи забив Прокоп, також відзначались його клубні партнери Мисік (двічі) і Стейнц[22].

В 1914 році шість гравців «Вікторії», серед яких і Копейтко-Прокоп, були запрошені в збірну Богемії (Чехії) для матчів проти збірної Німецького союзу Чехії. Обидва поєдинки Богемія виграла — 3:0 в Празі і 2:0 в Тепліце[8].

В 1917 році грав за збірну Богемії в квітневому поєдинку проти збірної Нижної Австрії, що завершився нічиєю 2:2[23]. Також виступав за збірну Праги. Зокрема, забив три голи в матчі проти СК «Оломоуц» (10:0)[24], сім разів відзначився у воротах збірної Моравії (14:1)[15], забив один гол у ворота збірної міста Кладно (4:1)[25].

У період виступів за «Тепліцер» запрошувався в збірну Німецької Чехії. Зокрема, у вересні 1919 року грав у поєдинку проти збірної Австрії-Б. Матч відбувся в Тепліце і завершився перемогою австрійців 1:2 (гол у господарів забив Кожелуг)[26].

У грудні 1921 року Прокоп забив два голи за збірну Праги у ворота збірної Пльзені (5:2)[27].

Титули і досягнення

ред.
«Вікторія»: 1913, 1914, 1916
«Вікторія»: 1921[28]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д Архів оригіналу на форумі сайту fkvz.cz
  2. ↑ Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 38
  3. ↑ Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 40
  4. ↑ а б Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 41
  5. ↑ Матчі «Славії» в 1914 році. Фото перед матчем «Вієнна» — «Славія»
  6. ↑ Протокол матчу «Вієнна» — «Славія» — 0:7
  7. ↑ «Вієнна» — «Вікторія» — 2:4
  8. ↑ а б Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 43
  9. ↑ Кубок милосердя на rsssf.org
  10. ↑ Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 45-46
  11. ↑ Národní listy, 29.5.1916 Number 148
  12. ↑ а б Турнір у Відні
  13. ↑ а б Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 47
  14. ↑ Слован — Славія — 1:9
  15. ↑ а б Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 48
  16. ↑ Пожоньї — Слован — 1:5
  17. ↑ Слован — Адміра — 9:1
  18. ↑ Тепліцер — Вієнна — 5:1
  19. ↑ Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 57
  20. ↑ Tváře Viktorky
  21. ↑ Історія «Спарти» 1918—1922
  22. ↑ Národní listy, 28.4.1913 Number 115
  23. ↑ Нижня Австрія — Богемія- 2:2
  24. ↑ Národní listy, 6.8.1917 Number 214
  25. ↑ Národní listy, 3.12.1917 Number 332
  26. ↑ Німецька Чехія — Австрія-Б — 1:2
  27. ↑ Národní listy, 12.12.1921
  28. ↑ У фіналі не грав

Джерела

ред.
  • JEŘÁBEK, Luboš: Český a československý fotbal: lexikon osobností a klubů 1906—2006, Praha, Grada 2007

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ярослав_Копейтко&oldid=41683521