Чорногуз Ярина Ярославівна
Ярина Ярославівна Чорногуз (нар. 18 травня 1995, Київ, Україна) — українська поетеса, волонтерка, військовослужбовиця, морський піхотинець, бойовий медик, розвідниця Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. Лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024).
Ярина Чорногуз Ярина Ярославівна Чорногуз | |
---|---|
Старший матрос | |
Загальна інформація | |
Народження | 18 травня 1995 (29 років) м. Київ, Україна |
Національність | українка |
Військова служба | |
Роки служби | 2020—дотепер |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Збройні сили |
Війни / битви | Російсько-українська війна |
Нагороди та відзнаки | |
Чорногуз Ярина Ярославівна у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Ярина Чорногуз народилася 18 травня 1995 року в місті Києві. Батько — митець і громадський діяч Ярослав Чорногуз; дід — письменник Олег Чорногуз[1].
Закінчила факультет гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2019, магістр).
У 2010-х роках була активісткою Громадянського руху «Відсіч»[2][3]. Учасниця Революції гідності. Координаторка ініціативи «Переходь на українську», співорганізаторка проєкту «Мовомарафон-25»[4][5], організаторка акції «Весна на граніті»[6]. Була парамедиком-волонтером на ротаціях у медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри». У 2020 році була бойовим медиком за контрактом, від 2021 — на передовій як бойовий медик і розвідниця.
Виховує дочку Орисю[7].
Творчість
ред.Авторка збірки віршів «Як вигинається воєнне коло» (2020; коханому Миколі Сорочуку («Красний»), який загинув 22 січня 2020 року на передовій від кулі снайпера)[8][9][10], «[dasein: оборона присутності]» (2023)[11].
Нагороди та відзнаки
ред.- Національна премія України імені Тараса Шевченка (5 березня 2024) — за книгу поезій «[dasein: оборона присутності]»[12];
- Премія Women in Arts у категорії «Жінки в літературі» (2024)[13];
- медаль «За військову службу Україні» (2 березня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[14];
- медаль «За врятоване життя» (19 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15];
- лауреатка IV премія літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2020) — за збірку «Як вигинається воєнне коло»[16];
- у 2021 році увійшла до списку 100 найвпливовіших жінок України від журналу «Фокус»[17].
Примітки
ред.- ↑ Ярина Чорногуз — онука вінницького «класика» літератури Олега Чорногуза, звернулась до президента Зеленського (відео). 33-й. 14 лютого 2020.
- ↑ Перший проректор Вінницького національного аграрного університету: «Що ти, задрочений, знімаєш?» (Відео). Майдан. 17 липня 2013.
- ↑ 39-а стаття Конституції чудово все регулює — активістка. Радіо Свобода. 26 червня 2013.
- ↑ Ярина Чорногуз. Громадське радіо.
- ↑ Мовомарафон-25 — як перейти на українську за 3,5 тижні?. Громадське радіо. 14 серпня 2016.
- ↑ Місяць «Весни на граніті»: як ізсередини виглядає акція під ОП, започаткована Яриною Чорногуз. Новинарня. 13 квітня 2020.
- ↑ «Пішла на фронт, щоб пережити втрату коханого». BBC Україна. 15 жовтня 2022.
- ↑ Ірина Головай (10 січня 2022). Як вигинається воєнне коло. Слово Просвіти. Архів оригіналу за 4 лютого 2023.
- ↑ Книга «Як вигинається воєнне коло». Наш формат.
- ↑ Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого.
- ↑ Софія Челяк (17 липня 2023). Ярина Чорногуз: «Про тих, хто віддає життя на фронті, треба говорити вже зараз». Суспільне Культура. Процитовано 18 липня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 5 березня 2024 року № 143/2024 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Большакова, Анастасія (7 березня 2024). Джамала, Ярина Чорногуз та інші. Оголосили переможниць премії Women in Arts. The Resistance. Українська правда. Процитовано 21 березня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 2 березня 2023 року № 122/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 19 травня 2022 року № 349/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Лауреати літературного конкурсу. Смолоскип.
- ↑ Ярина Чорногуз в рейтингу «100 найвпливовіших жінок України за версією журналу "Фокус" 2021». Фокус.
Джерела
ред.Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чорногуз Ярина Ярославівна |
- З окопів Донбасу в Пентагон і назад. Морпіх Ярина Чорногуз — про свій досвід бойової медички і дипломатки. Новинарня. 5 жовтня 2022.
- Юстина Добуш (2 червня 2022). «Війна — наша доля»: Інтерв'ю з Яриною Чорногуз. apofenie (англ.).
- «Чи зрозуміли ви всі, яка це розкіш ходити українською землею? Мені дуже боляче за території, що зараз в окупації», — морпіх 503-го батальйону Ярина Чорногуз. Відео. Цензор.нет. 30 травня 2022.
- Марія Прус, Костянтин Голубчик (14 квітня 2022). «Заради майбутнього своєї доньки». Історія бойової медикині Ярини Чорногуз. Інтерв'ю. Голос Америки.
- Оксана Княжик (27 грудня 2021). В армії повинні бути люди, які мають бойовий досвід і мотивацію — розвідниця Ярина Чорногуз. Gazeta.ua.
- Яна Радченко (1 липня 2021). Жінки в морській піхоті: досвід Ярини Чорногуз. Explainer.
Посилання
ред.Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Змініться, поки України ще є багато — військовослубовиця з передової про долю держави на YouTube // ТСН. — 2022. — 30 травня. | |
«Заради майбутнього своєї доньки». Історія бойової медикині Ярини Чорногуз на YouTube // Голос Америки Українською. — 2022. — 15 квітня. | |
Морська піхотинка Ярина Чорногуз та її книжковий топ 7 для захисників та захисниць України. на YouTube // Українське радіо. — 2021. — 17 жовтня. | |
Скандал в автобусі: водій відмовився вимикати російськомовний серіал на прохання волонтерок на YouTube // ТСН. — 2020. — 28 січня. |
- Єлизавета Гончарова (1 травня 2020). Ярина Чорногуз: «Протест — це інтелектуальний акт, що має сприяти розвитку». Тиждень.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |