Відкрити головне меню

Ян Жабчиц (Jan Żabczyc, приб. 1580 — після 1629) — польський поет часів Речі Посполитої, автор численних максим та епіграм.

Ян Жабчиц
Народився приб. 1580
Помер після 1629
Підданство Річ Посполита
Діяльність поет
Знання мов польська
Конфесія католицтво

ЖиттєписРедагувати

Про його родину відомо замало. Народився приблизно у 1580 році або трохи пізніше. Замолоду виявив хист до літератури. На початку 1600-х років перебрався до Кракова. Тут зумів домогтися прихильності та підтримки магнатського роду Мнішеків. Незабаром опинився при їх дворі. Був придворним поетом Лжедмитрія I та Маріни Мнішек у 1605 році. У 1606 році повертається до Кракова. У 1612 році поступив до Краківської академії (сучасний Ягайлонський університет). Зосередився більш на літературній діяльності, видав численні збірки максим та епіграм. Помер після 1629 року.

ТворчістьРедагувати

Ян Жабчиц є автором поему «Кривавий Марс московський» 1605 року. Це епіко-панегіричний опис приходу до влади Лжедмитрія I. Захопленість формальними експериментами, оригінальні стилістичні побудови підкреслюються логогріфіческім оформленням поеми, в якій сума двовіршів по вертикалі відтворює ім'я і пишний титул узурпатора московського трону.

Крім того, він був автором численних максим та епіграм — «Практика придворна» (1615 рік), «Етика придворна» (1615 рік), «Політика придворна» (1616 рік).

Особливе місце належить «Янгольським симфоніям» (видано у 1630 році) — збірки колядок, різдвяних пісень, де традиційна різдвяна тематика переплітається з пасторальними і фольклорними елементами. Легкість форми і версифікаційна гармонія поєднуються з мелодикою і ритмами народних танців, веселих і сумних, супроводжуваних приспівками. Багато з коляд Жабчици досі звучать у польських селах на різдвяні свята. До збірки увійшли і пісні світські, створені в дусі придворного і студентського середовища з властивим їм ерудиційним типом гумору, що підкреслюється і латинськими макаронізмами.

ДжерелаРедагувати

  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 3 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy.— Warszawa, 1965.— S. 454–456. (пол.)