Трупіал ямайський
| Трупіал ямайський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Nesopsar nigerrimus (Osburn, 1859) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Icterus nigerrimus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л ямайський[2] (Nesopsar nigerrimus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Ендемік Ямайки. Це єдиний представник монотипового роду Ямайський трупіал (Nesopsar)[4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 18 см. Ямайські трупіали мають повністю чорне забарвлення. Вони мають довгий, міцний дзьоб, короткі лапи і довгі кігті, пристосовані до лазання по деревах. При лазанні вони опираються на короткий хвіст, як дятли або дереволази.
Поширення і екологія ред.
Ямайські трупіали мешкають в горах країни Кокпіт[en], трапляються в горах в центрі острова, а також в горах Блу-Маунтінс і горах Джона Кроу[en]. Вони живуть у вологих гірських, хмарних і карликових тропічних лісах з великою кількістю епіфітних бромелієвих і моху Phyllogonium. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 510 до 2200 м над рівнем моря, місцями в горах Джона Кроу на висоті 210 м над рівнем моря. Ямайські трупіали живляться безхребетними, яких шукають серед папоротей, бромелієвих, епіфітів, моху і опалого листя, на висоті від 3 до 12 м над землею.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками, популяція ямайських трупіалів становить від 1500 до 7000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також гніздовий паразитизм з боку синіх вашерів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Nesopsar nigerrimus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ Thomas M. Brooks; John D. Pilgrim; Ana S. L. Rodrigues; Gustavo A. B. Da Fonseca (2005). Conservation status and geographic distribution of avian evolutionary history. У Andy Purvis; John L. Gittleman; Thomas Brooks (ред.). Phylogeny and Conservation. Conservation Biology. Т. 8. Cambridge University Press. с. 267—294. ISBN 978-0-521-82502-3.
Джерела ред.
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |