Вікіпедія

Ядерна енергетика Індії

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Атомна енергетика виробляє 3,38 % електроенергії в Індії.[1] Станом на липень 2018 року, Індія має 22 дієвих промислових ядерних реакторів загальною потужністю 6,2 ГВт. У країні будується шість нових реакторів загальною потужністю близько 3,9 ГВт.

Індія однією з перших країн, що розвиваються, розпочала практичне застосування ядерної енергії з мирною метою. У галузі атомної технології був створений повний цикл, що включає розвідку, видобуток, очищення і перероблення ядерних матеріалів, виробництво паливних тепловидільних збірок для реакторів (комплекс із виробництва ядерного палива — монополіст у Індії), експлуатацію атомних електростанцій (англ. Nuclear Power Corporation of India — єдина експлуатуюча АЕС організація в Індії).

Передумови розвитку ядерної енергетики в Індії

ред.

Проєктам використання ядерної енергії в Індії приділялася серйозна увага буквально з перших місяців незалежності. Це обумовлено своєрідністю природної бази паливно-енергетичних ресурсів Індії. Результати розвідки на нафту були незначні, і до 1947 року в Індії було одне родовище нафти в Дігбі (штат Ассам). Наступні дослідження підкреслили обмеженість запасів нафти в країні, тому Індія стала найбільшим імпортером нафти серед країн, що розвиваються. За даними на 2005 рік, Індія має 5,9 млрд барелів запасів нафти, споживаючи 2 485 барелів на день, чого може вистачити всього лише на 20 років за умови збереження сучасного рівня обсягу видобутку — близько 800 тисяч барелів на день. Разом з тим за споживанням енергоресурсів в розрахунку на душу населення вона має одні з найнижчих показників. Вугілля в Індії не являє собою собою будь-якої суттєвої альтернативи, оскільки, по-перше, 35 % території Індії припадають на райони, віддалені від родовищ вугілля на відстань понад 800 км, по-друге, вже зараз його споживання, нехай і незначно, але перевищує видобуток (212 і 199 млн тонн нафтового еквівалента відповідно).

Особливості програми розвитку

ред.

Розвиток атомної енергетики в Індії пройшов в кілька етапів. Її зародження відноситься до початку 1950-х років, коли відомий індійський фізик Х. Бхабхі розробив стратегічну програму розвитку індійської атомної енергетики[en]. Програма виходила з того, що поклади урану в Індії скромні порівняно з іншими державами світу, водночас запаси торію величезні. Тому не виключена можливість обмеження у відносно недалекому майбутньому ресурсами урану масштабів розвитку атомної енергетики. Довгострокову трьохстадійну програму розвитку атомної енергетики Індії та перспективи її розвитку Бхабхі пов'язував не з розширенням запасу урану, а з залученням в експлуатацію запасів торію, з розробкою так званого торієвого циклу, що обумовлено своєрідністю ресурсної бази країни.

Перші АЕС, проблеми та рішення

ред.

Перша АЕС була побудована в Тарапур (штат Махараштра) і запущена в 1969 році. Потужність цієї АЕС — 420 тис. КВт. Технічний проект Тарапурської АЕС був розроблений компанією General Electric (США). Вона мала два киплячих легководних реактора. В реакторах в якості ядерного палива використовувався збагачений уран, постачання якого з США були забезпечені угодою на 30-річний термін. Загальна сума кредитів, наданих Індії на будівництво цієї станції, становила 95 млн дол. Але США порушили свої зобов'язання через ряд причин. Останні постачання урану з США були отримані в 1980 році. Ситуація була вирішена підписанням в 1982 році угоди про постачання урану з Франції.

Врахувавши гіркий досвід АЕС в Тарапур, індійські вчені застосували методи використання місцевого урану на наступних атомних електростанціях (в Раджастхані, Мадрасі, Нарора), де були встановлені важководні реактори на природному урані. Реактори цього типу були визнані індійськими фахівцями найбільш відповідним природним ресурсам країни, тому, що невеликий вміст урану його збагачення економічно недоцільно. Уже в 1970-ті роки було вирішено, що технічною базою атомної енергетики Індії в найближчі десятиліття будуть саме ці реактори типу CANDU.

Атомна станція в Раджастані стала першою, де використовувався даний реактор, вона була введена в дію в 1972 році. Основна частина обладнання була проведена в Канаді. З початку 1980-х років раджастанська електростанція діяла на 40 % своєї потужності, режим її роботи характеризується хронічними технічними неполадками. Частково всі ці проблеми можна пояснити припиненням технічного сприяння Канади, частково поганим станом енергосистеми, з якої вона була пов'язана, а також зневагою керівництва до основних технічних правил.

Слід зазначити, що припинення американської і канадської технічної допомоги викликало затримку і збільшення вартості будівництва атомних об'єктів. Крім того, зростання вартості будівництва стало наслідком зростання цін на основні матеріали і обладнання. В результаті фактична вартість Тарапурської атомної станції склала 970 млн рупій при проектній 485 млн, а вартість будівництва першого блоку раджастанськї атомної станції збільшилася з 340 млн до 733 млн рупій, другого блоку — з 582 млн до 943 млн рупій.

Виходячи з цих даних, ми можемо проаналізувати проблеми, з якими індійська енергетика зіткнулася в початковий період розвитку своєї атомної галузі. Вони, перш за все, були породжені тими обставинами, що досліджувана галузь перебувала на більш високому технічному рівні, ніж промисловість Індії в цілому. Крім того, ми можемо спостерігати високу залежність від іноземних інвестицій при будівництві АЕС і від постачання сировини протягом їх роботи. Через тридцять років картина зовсім змінилася.

Стан розвитку ядерної енергетики в даний час

ред.

2005 року в Індії здійснений запуск атомного енергоблоку Tarapur-4 потужністю 540 МВт. Цей енергоблок, на якому встановлено характерний для індійського атомного комплексу важководний реактор під тиском PHWR, став після введення в експлуатацію найпотужнішим атомним енергоблоком в Індії. Будівництво цього блоку, так само як і ідентичного Tarapur-3, було розпочато в жовтні 1998 року. Влітку 2004 року на блоці приступили до проведення пуско-налагоджувальних робіт.

Темпи споруди Tarapur-3 дещо відстають від Tarapur-4, однак за станом на початок лютого 2005 року, рівень готовності блоку декларувався рівним 89,2 %. Проте, в цілому індійські атомники випереджали вихідний графік робіт, згідно з яким запуск першого з нових блоків планувався на жовтень 2005 року. На АЕС Tarapur функціонують ще два атомні енергоблоки з реакторами BWR потужністю по 160 МВт.

Проект енергоблоку з реактором PHWR-540 був створений силами фахівців Ядерно-енергетичної корпорації Індії. Все необхідне обладнання було вироблено на індійських підприємствах. Реактор використовує природний уран в якості палива і важку воду як сповільнювач і теплоносій. Tarapur-4 був зданий в експлуатацію в серпні 2005 року. Індія зуміла досягти істотного прогресу в своїй ядерній програмі і розробити оригінальні технології. Залежність Індії від іноземного обладнання та матеріалів в атомній промисловості не перевищує, за оцінками фахівців Комісії з атомної енергії Індії (ДАЕ), 10-15 %. Зараз у країні в експлуатації перебувають 22 атомних енергоблоки, з яких 7 працює на урановому паливі, а 15 - на торієвому. З них тільки п'ять — у Тарапур і Раджастані — перебували під гарантіями МАГАТЕ до підписання Угоди в 2005 році з США. За оцінками фахівців, володіючи необхідним потенціалом і відпрацьованою технологією споруди важководяних реакторів, Індія в найближчій перспективі може стати постачальником даного типу АЕС в інші країни, перш за все — Південної Азії. Сьогодні ДАЕ активно опрацьовує проект будівництва АЕС у В'єтнамі.

Перелік реакторів

ред.
Цей розділ — витяг з Перелік комерційних ядерних реакторів § Індія.[ред.]
Назва Блок
№. 		Реактор Статус Чиста потужність (MW) Початок будівництва Комерційне використання Закриття
Тип Модель
Бхімпур[2] 1 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
2 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
3 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
4 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
Чутка[en][3] 1 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
2 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
Горакпур[en] 1 PHWR IPHWR-700 Будується 630 (2019)[4]
2 PHWR IPHWR-700 Будується 630
3 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
4 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
Джайтапур[en] 1 PWR EPR Заплановано 1600
2 PWR EPR Заплановано 1600
3 PWR EPR Заплановано 1600
4 PWR EPR Заплановано 1600
5 PWR EPR Заплановано 1600
6 PWR EPR Заплановано 1600
Кайга 1 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 01989-09-011 вересня 1989 02000-11-1616 листопада 2000
2 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 01989-12-011 грудня 1989 02000-03-1616 березня 2000
3 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 02002-03-3030 березня 2002 02007-05-066 травня 2007
4 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 02002-05-1010 травня 2002 02011-01-2020 січня 2011
5 PHWR IPHWR-700 Будується 630
6 PHWR IPHWR-700 Будується 630
Какрапар 1 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 01984-01-011 січня 1984 01993-05-066 травня 1993
2 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 01985-04-011 квітня 1985 01995-09-011 вересня 1995
3 PHWR IPHWR-700[6] Функціонує 630 02010-11-2222 листопада 2010 02023-07-3030 липня 2023
4 PHWR IPHWR-700[6] Будується 630 02010-11-2222 листопада 2010
Коввада[en] 1 PWR AP-1000[7] Заплановано 1100
2 PWR AP-1000 Заплановано 1100
3 PWR AP-1000 Заплановано 1100
4 PWR AP-1000 Заплановано 1100
5 PWR AP-1000 Заплановано 1100
6 PWR AP-1000 Заплановано 1100
Кавалі[8] 1 PWR ВВЕР-1000 Заплановано 917
2 PWR ВВЕР-1000 Заплановано 917
3 PWR ВВЕР-1000 Заплановано 917
4 PWR ВВЕР-1000 Заплановано 917
5 PWR ВВЕР-1000 Заплановано 917
6 PWR ВВЕР-1000 Заплановано 917
Куданкулам 1 PWR ВВЕР-1000 Функціонує 932 02002-03-3131 березня 2002 02014-12-3131 грудня 2014
2 PWR ВВЕР-1000 Функціонує 932 02002-07-044 липня 2002 02017-03-3131 березня 2017
3 PWR ВВЕР-1000 Будується 917 02017-06-3030 червня 2017
4 PWR ВВЕР-1000 Будується 917 02017-10-3131 жовтня 2017
5 PWR ВВЕР-1000 Будується 917 02021-06-2929 червня 2021
6 PWR ВВЕР-1000 Будується 917 02021-12-2020 грудня 2021[9]
Мадрас[en] 1 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 205 01971-01-011 січня 1971 01984-01-2727 січня 1984
2 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 205 01972-10-011 жовтня 1972 01986-03-2121 березня 1986
3 FBR PFBR[en][5] Будується 500 02004-10-2323 жовтня 2004 Н/Д
4 FBR FBR-600[en][5] Заплановано 600 Н/Д Н/Д
5 FBR FBR-600[en][5] Заплановано 600 Н/Д Н/Д
Махі Бансвара 1 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
2 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
3 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
4 PHWR IPHWR-700 Заплановано 630
Нарора[en] 1 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 01976-12-011 грудня 1976 01991-01-011 січня 1991
2 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 01977-11-011 листопада 1977 01992-07-011 липня 1992
Раджастан[en] 1 PHWR CANDU[5] Відключений 90 01965-08-011 серпня 1965 01973-12-1616 грудня 1973 02004 2004[10]
2 PHWR CANDU[5] Функціонує 187 01968-04-011 квітня 1968 01981-04-011 квітня 1981
3 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 01990-02-011 лютого 1990 02000-06-011 червня 2000
4 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 01990-10-011 жовтня 1990 02000-12-2323 грудня 2000
5 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 02002-09-1818 вересня 2002 02010-02-044 лютого 2010
6 PHWR IPHWR-220[5] Функціонує 202 02003-01-2020 січня 2003 02010-03-3131 березня 2010
7 PHWR IPHWR-700[6] Будується 630 02011-07-1818 липня 2011
8 PHWR IPHWR-700[6] Будується 630 02011-09-3030 вересня 2011
Тарапур[en] 1 BWR BWR-1, Mark 1 Функціонує 150 01964-10-011 жовтня 1964 01969-10-2828 жовтня 1969
2 BWR BWR-1, Mark 1 Функціонує 150 01964-10-011 жовтня 1964 01969-10-2828 жовтня 1969
3 PHWR IPHWR-540 Функціонує 490 02000-05-1212 травня 2000 02006-08-1818 серпня 2006
4 PHWR IPHWR-540 Функціонує 490 02000-03-088 березня 2000 02005-09-1212 вересня 2005

Примітки

ред.
  1. ↑ Статистика PRIS по Індії (англійською мовою). Архів оригіналу за 15 червня 2015. Процитовано 26 листопада 2017.
  2. ↑ Government Approves 10 Sites for New Nuclear Power Projects. The New Indian Express.
  3. ↑ Indian Nuclear Power Program [Архівовано 1 липня 2012 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Annual Report 2018-19 DAE (PDF). Department of Atomic Energy. Архів оригіналу (PDF) за 16 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Status report 74 - Indian 220 MWe PHWR (IPHWR-220) (PDF).
  6. ↑ а б в г Status report 105 - Indian 700 MWe PHWR (IPHWR-700) (PDF).
  7. ↑ India, USA document their commitment to new build.
  8. ↑ Andhra Pradesh to get another nuclear plant. Deccan Chronicle. 22 вересня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018.
  9. ↑ В Индии началось сооружение блока № 6 АЭС "Куданкулам". ase-ec.ru (рос.). Процитовано 21 грудня 2021.
  10. ↑ Oldest Indian Reactor Will Not Restart. Worldnuclearreport.org. 11 вересня 2014. Процитовано 29 квітня 2022.

Див. також

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ядерна_енергетика_Індії