Яблочкін Олексій Миколайович

Олексій Миколайович Яблочкін (рос. Алексей Николаевич Яблочкин; нар. 27 лютого 1912, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 1984, Ленінград, СРСР) — радянський російський футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника. Майстер спорту СРСР.

Олексій Яблочкін
Особисті дані
Повне ім'я	Олексій Миколайович Яблочкін
Народження	27 лютого 1912(1912-02-27)
	Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	1984(1984)
	Ленінград, СРСР
Зріст	175 см
Вага	74 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
	«Більшовик» (Л)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1932—1935 «Більшовик» (Л) ? (?) 1936—1939 «Електрик» (Л) 59 (0) 1941—1947 «Зеніт» (Л) 60 (1) 1948—1949 «Суднобудівник» (Л) ? (?) 1950 «Калев» (Т) ? (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1954 1956—1958 1959 1960 1961 1961—1962 1963 1966 1967—1968	«Калев» (Т) «Зеніт» (Іж) «Трудові резерви» (Л) «Металург» (Ч) «Ільмень» «Зірка» (П) «Спартак» (Ор) «Зірка» (Кр) «Нефтовик» (Ф)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Вихованець клубу «Більшовик» (Ленінград), в якому розпочав кар'єру гравця. У 1936 році перейшов до команди «Червоної зарі» (Ленінград), яка незабаром змінила назву на «Електрик». На початку 1941 року на запрошення головного тренера Костянтина Лемешева перейшов у «Зеніт», за який грав до 1947 року. У 1948 році опинився в ленінградському «Суднобудівнику». Футбольну кар'єру завершив 1950 року в футболці «Калева» (Таллінн).

Кар'єра тренера

Тренерську діяльність розпочав по завершенні кар'єри гравця. Спочатку допомагав тренувати «Калев» (Таллінн) та «Таллінн Балтік Лаевастік». Після цього тренував уфинський «Девон», який згодом змінив назву на «Будівельник». У 1954 році очолив «Калев» (Таллінн), а з 1956 по 1958 рік — «Зеніт» (Іжевськ). У 1958 році приєднався до тренерського штабу «Трудові резерви» (Ленінград), а наступного року став головним тренером команди. Потім очолював клуби «Металург» (Череповець), «Ільмень» (Новгород), «Зірка» (Перм) та «Спартак» (Орджонікідзе). У 1965 році разом зі збірною Ленінграда завоював срібні медалі на Всесоюзній Спартакіаді школярів. До червня 1966 року тренував кіровоградську «Зірку». У 1967 році призначений головним тренером «Нафтовика» (Фергана), яким керував до 1968 року. Потім тренував дітей у ленінградській ДЮСШ.

Помер у Ленінграді 1984 року у 72-річному віці.

Досягнення

Як гравця

«Електрик» (Ленінград)

• Кубок СРСР
  • Фіналіст (1): 1938

«Зеніт» (Ленінград)

• Кубок СРСР
  • Чемпіон (1): 1944

Відзнаки

• Майстер спорту СРСР

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «Історія Зеніту»
• Профіль тренера на сайті «Український футбол»
• Профіль на сайті footbook.ru