Вікіпедія

Юсупова Зінаїда Миколаївна

(Перенаправлено з Юсупова Зинаїда Миколаївна)

Юсупова Зінаїда Миколаївна
Портрет пензля Валентина Сєрова, 1900. фрагмент
Народилася 20 вересня (2 жовтня) 1861(1861-10-02)
Санкт-Петербург
Померла 24 листопада 1939(1939-11-24) (78 років)
Париж
Поховання Сент-Женев'єв-де-Буа
Країна Франція Франція Російська імперія
Діяльність благодійниця
Титул принцеса
Рід House of Yusupovd
Батько Юсупов Микола Борисович (молодший)
Мати Tatyana Yusupovad
У шлюбі з Feliks Sumarokov-Elstond
Діти Юсупов Фелікс Феліксович[1] і Nikolay Felixovich Yusupovd[1]
Нагороди Шаблон:Дама ордена Терези
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юсупова.

Княжна, потім княгиня Зінаїда Миколаївна Юсупова (нар. 2 жовтня [20] вересня 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 24 листопада 1939, Париж, Франція) — найбагатша російська спадкоємиця свого часу, остання з роду Юсупових, велика благодійниця. Остання перед націоналізацією власниця підмосковної садиби Архангельське. Кавалерственна дама баварського Ордена Терези (1880).

Біографія ред.

 
Зінаїда в юності

Дочка Миколи Борисовича Юсупова, останнього представника роду князів Юсупових по чоловічій лінії; по матері, Тетяни Олександрівни — онука графа О. І. Рібоп'єра. В сім'ї народилося троє дітей: Борис (помер у дитинстві), Зінаїда і Тетяна. Ім'я, згідно юсуповської традиції, отримала на честь бабці, графині де Шово. Завдяки батькам, будинок яких був відкритий для людей науки і мистецтва, княжни отримали прекрасну освіту і виховання. Вже в сім років Зінаїда могла прийняти гостей і підтримати світську розмову[2].

Князь Фелікс пізніше писав у своїх спогадах: «Матінка була чудова. Висока, тонка, витончена, смаглява і чорноволоса, з блискучими, як зірки, очима. Розумна, освічена, артистична, добра. Перед її чарами ніхто не зміг устояти». Одна з блискучих красунь Петербурга, єдина спадкоємиця величезного стану, княжна Юсупова була найзавидніша нареченою Російської імперії. Микола Борисович сподівався, що донька зробить партію.

  Її руки просили знамениті європейці, в тому числі найясніші, однак вона відмовила всім, бажаючи вибрати чоловіка за своїм смаком. Дід мріяв побачити доньку на троні і тепер засмучувався, що вона не честолюбна.  

Наприкінці 1870-х років до Юсупової сватався князь Олександр Баттенберг, але знаючи, що той тільки домагається її грошей, вона просто відмовила йому[3]. О. О. Ігнатьєв у своїх мемуарах зазначав, що незважаючи на те, що княжна була «настільки красива з посивілим з ранніх років волоссям, що обрамляло лице, осяяне променистими сірими очима», і гвардійські офіцери «багатими нареченими<> не гребували», до неї свататися побоювалися «з боязні заплямувати себе шлюбом за розрахунком».

 
Зінаїда Юсупова у 18 років
  «Якимось друзям вдалося, нарешті, переконати одного з Кавалергардських офіцерів, хоч і недалекого, але багатого, що носив вже подвійне прізвище Сумарокова-Ельстона, одружитися з Юсуповою. Недурна і чарівна дружина зробила кар'єру цьому пересічному гвардійцю, але розуму, звичайно, йому додати не змогла».[4]  

  Навесні 1882 року Зінаїда Миколаївна вийшла заміж за графа Фелікса Сумарокова-Ельстона, сина графа Фелікса Миколайовича Сумарокова-Ельстон і графині Олени Сергіївни Сумарокової, якому після весілля найвищим указом було надане право йменуватися подвійним титулом — князем Юсуповим, графом Сумароковим-Ельстоном. Шлюб був щасливим, незважаючи на різницю характерів. Їх син Фелікс писав, що «він був насамперед солдатом і не був не в захваті від інтелектуальних кол, де подобалося бувати його дружині», і з любові до чоловіка мати була змушена пожертвувати своїми особистими смаками".

Будучи провідною фігурою в передреволюційному світському суспільстві, княгиня Юсупова прославилася не тільки красою, але і щедрістю гостинності. Юсупови жили широко, влаштовуючи грандіозні бали та прийоми, на які запрошувалися члени імператорської родини і представники іноземних родів.

Зінаїда Миколаївна любила відвідувати бали і чудово виконувала російські танці. Юсупови брали участь у знаменитому костюмованому балі в Зимовому палаці в лютому 1903 року. Великий князь Олександр Михайлович пізніше згадував: «На балу йшло змагання за першість між великою княгинею Єлизаветою Федорівною (Еллою) і княгинею Зінаїдою Юсуповою. Моє серце нило при вигляді цих двох „навіжених захоплень“ моєї ранньої молодості. Я танцював всі танці з княгинею Юсуповою до тих пір, поки черга не дійшла до „російської“. Княгиня танцювала цей танець найкраще за будь-яку справжню балерину, на мою ж долю випали оплески і мовчазне захоплення[5]». Йому вторив Фелікс Юсупов, повідомляючи, що матінка «танцювала так прекрасно», що «її викликали п'ять разів».

 
Ф. Фламенг. Княгиня Юсупова з синами в Архангельському (1894)

Багато часу, сил і коштів княгиня Юсупова витрачала на благодійну діяльність. Під її патронажем знаходився цілий ряд установ: притулки, лікарні, гімназії, церкви, причому не тільки в Петербурзі, але і по всій країні. Під час російсько-японської війни Зінаїда Миколаївна була шефом військово-санітарного поїзда на фронті[6], а в палацах і маєтках Юсупових були організовані санаторії та лікарні для поранених. Будучи членом комітету зі влаштування в Москві Музею витончених мистецтв[7], вона пожертвувала кошти й предмети мистецтва на створення греко-римського залу, який носив згодом її ім'я[8]. Великий князь Олександр Михайлович, що знав Зінаїду Миколаївну з юнацьких років, писав: «Жінка рідкісної краси і глибокої духовної культури, вона мужньо переносила тяготи свого величезного статку, жертвуючи мільйони на справи благодійності і намагаючись полегшити людські потреби[5]».

Старший син княгині, Микола, був убитий на дуелі в 1908 році, ця подія викликала нервовий розлад і кинуло тінь на всю решту її життя. Сім'я Юсупових була особливо близька з великим князем Сергієм Олександровичем і його дружиною Єлизаветою Федорівною. Їх підмосковні маєтки знаходилися по сусідству, а Юсупов був ад'ютантом великого князя. Теплі ставлення було і з обома імператрицями, але в останні роки перед революцією Зінаїда Миколаївна стала серйозним критиком імператриці Олександри Федорівни через захоплення останньої Распутіним, що призвело до повного їх розриву. Про їх останню зустрічі влітку 1916 року і «холодному прийомі» її син Фелікс Юсупов писав: «… цариця, мовчки слухала її, піднялася і попрощалася з нею зі словами: „Сподіваюся, я більше ніколи вас не побачу“».

 
На костюмованому балу 1903 року

Незабаром після початку заворушень Юсупови покинули Петербург і поселилися в Криму. Перед захопленням Криму більшовиками, 13 квітня 1919 року вони покинули Росію (разом з родиною великого князя Олександра Михайловича) на британському лінкорі «Мальборо» і емігрували до Італії. Старші Юсупови жили в Римі, син з невісткою та онукою переїхали в Лондон.

На відміну від багатьох російських емігрантів, Юсупови змогли вивезти за кордон ряд цінностей і мали там деяку нерухомість. Зінаїда Миколаївна продовжила займатися благодійністю, за її сприяння було створено бюро копальних роботів, безкоштовна їдальня для емігрантів, білошвейна майстерня.

Журналіст П. П. Шостаковський, що зустрічався з Юсуповою в 1920-ті роки, писав: «Найбільш з них розумною і досвідченою виявилася стара Юсупова. <…> Стара княгиня не згадувала минулого. …Коротше кажучи, не тільки прийняла як неминуче таке становище, але і намагалася полегшити іншим вихід на нову дорогу, дати можливість заробити собі шматок хліба[9].»

Після смерті чоловіка Зінаїда Миколаївна переїхала в Париж, до сина і його дружині, де померла у 1939 році. Похована на паризькому цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа поруч із сином, невісткою та онукою.

Портрети ред.

 
В. О. Сєров. Княгиня Юсупова в своєму палаці на Мойці, 1900 рік.

Відомі салонні портрети З. И. Юсупової пензля В. О. Сєрова, парадний портрет Франсуа Фламенга, на якому вона зображена зі знаменитою перлиною «Пелегріна», а також робота К. Є. Маковського «Портрет княгині Зінаїди Миколаївни Юсупової в російському костюмі». Крім того, княгиню і її сім'ю писали художники: В. К. Штембер, М. П. Богданов-Бєльський, К. П. Степанов, М. М. Беккер[10].

У 1883 році І. К. Макаров, можливо, з нагоди заміжжя Зінаїди Миколаївни, написав великий парадний портрет Юсупової (Російський музей).

Французький живописець Франсуа Фламенг у червні 1894 року, перебуваючи в садибі Архангельське, виконав два портрети княгині: сидить у кріслі і прогулюється з двома синами на тлі парку і палацу в Архангельському.

«Портрет З. М. Юсупової в російському костюмі» роботи К. Є. Маковського, написаний близько 1895 року у властивій автору манері барвистих, театральних полотен в «російському стилі», знаходився в кабінеті князя Ф. Ф. Юсупова-Сумарокова-Ельстон в будинку у Великому Харитоньєвському провулку. Нині зберігається в державному історичному музеї.

«Портрет княгині З. М. Юсупової» В. О. Сєрова вперше експонувався на виставці «Світ мистецтва» на початку 1902 року в Петербурзі. Портрет викликав суперечливі оцінки: І. Грабар вважав, що «слабке місце твору — композиція», Б. Терновець назвав позу «вимученою, мало зрозумілою[11]». Цей портрет, як і інші роботи Сєрова, що відносяться до юсуповскому циклу («Портрет Ф. Ф. Юсупова на коні», «Портрет Ф. Ф. Юсупова з бульдогом» і «Портрет Н. Ф. Юсупова»), знаходиться в Російському музеї.

Більш захопленими відгуками були зустрінуті два невеликі портрети, написані пізніше. Про однину, відомий за світлиною, І. Е. Грабар писав: «То було одне з найбільш натхненних і досконалих створінь Сєрова». Нині один з них зберігається в Нижньогородському художньому музеї[12].

Родина ред.

 
Подружжя Юсупових з синами

Навесні 1882 року княжна Зінаїда Юсупова вийшла заміж за графа Фелікса Сумарокова-Ельстона (1856—1928), згодом генерал-лейтенанта, главноначальствующего в Москві, начальника Московського військового округу. У шлюбі народилися четверо синів, з яких двоє померли немовлятами, а двоє досягли зрілого віку:

  • Микола (1883—1908), випускник юридичного факультету Петербурзького університету. Закоханий у графиню Марину Олександрівну Гейден[13], він зібрався одружитися, але батьки були рішуче проти: дівчина користувалася поганою славою у світі[14] і вважалася поганою партією. Молоді люди планували втечу, але їм завадила мати Марини. Заміжжя графині Гейден з графом Арвідом Мантейфелем не заважало їй таємно зустрічатися з Юсуповим. Ображений Мантейфель викликав Миколая на дуель, в якій той був убитий. За іншою версією, страждаючий Микола звернувся за допомогою до відомого столичного оккультиста Шинського. Той сказав, що ангел-охоронець вимагає від Миколи боротися за своє кохання, і Юсупов викликав чоловіка Марини на дуель.
  • Фелікс (1887—1967); поріднився з імператором Миколою II, взявши в дружини його племінницю Ірину; також відомий участю у вбивстві Распутіна, яке мати повністю виправдала: «Ти вбив чудовисько, яке терзало всю країну. Ти правий. Я пишаюся тобою»[15].

Генеалогія ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Лялин В. Е. Князья Юсуповы. Кто они?. — Ростов-на-Дону: Фёникс, 2011. — С. 95. — 278 с. — (Наша история). — 2500 экз. — ISBN 978-5-222-17853-9.
  3. ↑ А. Ф. Редигер. История моей жизни. Воспоминания военного министра. В двух томах. — М.: Канон-пресс; Кучково поле, 1999.
  4. ↑ Игнатьев А. А. Пятьдесят лет в строю. — 1950. — Т. 2. — С. 224—225.
  5. ↑ а б Великий князь Александр Михайлович. Книга воспоминаний / Предисл. и коммент. А. Виноградова. — М: Современник, 1991. — С. 174. — 271 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-270-01503-X.
  6. ↑ Сибирский военно-санитарный поезд княгини Юсуповой. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 4 квітня 2020.
  7. ↑ К 100-летию Государственного музея изобразительных искусств имени А.С. Пушкина. Процитовано 8 листопада 2014.
  8. ↑ Гальперина, Инна Георгиевна. Личная жизнь великих. Процитовано 8 листопада 2014.
  9. ↑ Шостаковский П. П. Путь к правде. — Минск, 1960. — С. 176.
  10. ↑ Савинская, Любовь. Портретная галерея князей Юсуповых. Процитовано 8 листопада 2014.
  11. ↑ Леняшин В. А. Юсуповский цикл // Портретная живопись В. А. Серова 1900-х годов. Основные проблемы. — Л: Художник РСФСР, 1986. — С. 96. — 25 000 экз.
  12. ↑ Леняшин В. А. Юсуповский цикл // Портретная живопись В. А. Серова 1900-х годов. Основные проблемы. — Л: Художник РСФСР, 1986. — С. 100. — 25 000 экз.
  13. ↑ Правнучка відомої красуні Емілії Шернваль: дочка її внучки Олександри Володимирівни Мусіної-Пушкіної та контр-адмірала Олександра Федоровича Гейдена.
  14. ↑ Князь Сергій Оболенський в своїх спогадах писав: «На той час в Санкт-Петербурзі було три сестри, які користувалися успіхом в суспільстві; одна з них, графиня Марина Гейден <…> більш виділялася своєю красою. Вона була спокуслива, дуже популярна і велика кокетка.»
  15. ↑ Лялин В. Е. Князья Юсуповы. Кто они?. — Ростов-на-Дону: Фёникс, 2011. — С. 101. — 278 с. — (Наша история). — 2500 экз. — ISBN 978-5-222-17853-9.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юсупова_Зінаїда_Миколаївна&oldid=39831126