Відкрити головне меню

Гогоці Юрій Георгійович
Yury-Gogotsi.jpg
Народився 16 грудня 1961(1961-12-16) (57 років)
Київ, СРСР
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність Україна Україна
Діяльність хімік, дослідник
Alma mater Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Сфера інтересів нанотехнології
Заклад Інститут Наноматеріалів Університету Дрекселя
Вчене звання професор матеріалознавства
Науковий ступінь доктор технічних наук
Батько Гогоці Георгій Антонович

Гогоці Юрій Георгійович у Вікісховищі?

Ю́рій Гео́ргійович Гого́ці (англ. Yury Gogotsi; 16 грудня 1961(19611216), Київ, Українська РСР) — український і американський науковець в галузі хімії, матеріалознавства та нанотехнологій, з 2000 року — професор Університету Дрекселя, США. Професор матеріалознавства, заслужений професор Університету Дрекселя, з 2003 року — засновник та директор Інституту наноматеріалів Е. Дж. Дрекселя (англ. A.J.Drexel Nanomaterials Institute).

РодинаРедагувати

Син Георгія Гогоці, українського наукового діяча, професора механіки твердого деформованого тіла. Брат — Гогоці Олексій Георгійович, матеріалознавець, механік.

ОсвітаРедагувати

В 1984 році Юрій Гогоці отримав диплом магістра за спеціальністю інженера-дослідника (КПІ, Інженерно-фізичний факультет, кафедра Високотемпературних матеріалів та порошкової металургії), у 1986 р. — став кандидатом хімічних наук (на той час — наймолодший кандидат хімічних наук України[джерело?]) на кафедрі фізичної хімії, КПІ, роботу виконував під науковим керівництвом Володимира Лавренка. У 1995 році здобув науковий ступінь доктора технічних наук в Інституті проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України.

Наукова та викладацька діяльністьРедагувати

Університет Дрекселя, США
2010- по даний час — заслужений професор Університету (англ. Distinguished University Professor);
2008- по даний час — заслужений професор матеріалознавства;
2003- по даний час — директор-засновник Інституту Нанотехнологій;
2002—2007 — заступник декана Коледжу інженерії для спеціальних проектів;
2002- по даний час — професор хімії
2001- по даний час — професор механіки та машинобудування;
2000—2008 — професор матеріалознавства;
Іллінойський університет, Чикаго
2001—2003 — ад'юнкт-професор механіки та інженерії;
1999-2000- Заступник директора Центру наукових ресурсів;
1996-1999- асистент-професор машинобудування
Тюбінгенський університет, Німеччина
1995—1996 — науковий співробітник.
Університет Осло, Норвегія
1993-1995- науковий співробітниик Центру дослідження матеріалів, стипендіат науково-дослідницької ради НАТО
Токійський технічний університет, Японія
1992-1993- науковий співробітник, стипендіат Японської Організації сприяння науці (JSPS)
Університет Карлсруе, Німеччина
1990-1992- науковий співробітник, стипендіат фонду Александра фон Гумбольдта
Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України
1986-1990- науковий співробітник.

Напрямки дослідженьРедагувати

Станом на 2010-ті роки професор Ю. Гогоці очолює групу науковців, що займається дослідженням наноструктурного вуглецю (нанотрубки, графен, наноалмази[1], нанопористий вуглець[en] (англ. carbide-derived carbon, CDC)), та гідротермальним синтезом вуглецевих наноструктур, кераміки, вивчає фазові перетворення під тиском в напівпровідниках, ефективні способи очищення води — десолінація та ємнісна деіонізація, сучасні джерела енергії — суперконденсатори[2][3][4] , застосування вуглецевих наноматеріалів для енергетики та біомедицини.

Професор Юрій Гогоці зробив відкриття та дослідження цілої родини принципово нових двовимірних (two-dimensional, 2D) наноматеріалів — максенів)[5]. Він розробив загальний підхід до синтезу пористих і низькорозмірних матеріалів з використанням селективного вилучення елементів / компонентів, які можуть бути використані для створення нанопористого вуглецю, вуглецевих нанотрубок, графену, 2D карбідів, та ін.[6] Також профессор Гогоці відкрив та описав нові форми вуглецю, такі як конічні[7] та полігонні кристали[8]. Він відкрив нову метастабільну фазу кремнію. Вперше показав присутність і аномально повільне просування води у вуглецевих нанотрубках методом електронної мікроскопії[9][10].

Заснував нові наукові напрями:

  • Корозія конструкційної кераміки;[11]
  • Наука та технологія обробки поверхні тиском;[12]
  • Синтез нових неорганічних сполук та матеріалів методом селективної корозії та екстракції.[13]

Професор Ю.Гогоці є співавтором двох книг[14], редактором 13 книг[15][16][17], є винахідником більше 50 європейських та американських патентів, близько 10 з яких ліцензовані для індустрії, та більше 100 наукових праць для конференцій, більше 400 статей в рецензованих журналах, в тому числі більше 20 публікацій в журналах Nature та Science.

ВизнанняРедагувати

Професор Юрій Гогоці отримав багато нагород за свою наукову роботу та дослідження, деякі з них:

  • 2017 — Нагорода Energy Storage Materials Award;
  • 2017 — Звання почесного доктора Інституту проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України;
  • 2016 — Звання почесного професора Цзіліньського університету;
  • 2016 — Звання почесного професора Пекінського університету хімічної технології;
  • 2016 — Highly Cited Researcher (Thomson-Reuters);
  • 2016 — Премія Nano Energy Award[18]
  • 2015 — Highly Cited Researcher (Thomson-Reuters);
  • 2015 — Почесний член Королівського товариства хімії (англ. Royal Society of Chemistry)
  • 2015 — Лауреат міжнародної премії в області нанотехнологій Rusnanoprize[19]
  • 2014 — Звання почесного доктора наук Гонорис кауза (лат. Doctor Honoris Causa) Університету Поля Сабатьє (de l'Université Toulouse III - Paul Sabatier);
  • 2014 — Highly Cited Researcher (Thomson-Reuters);
  • 2014 — Почесна лекція ім. Фреда Кавлі, Конференція Спільноти матеріалознавців;
  • 2013 — Премія ім. Росса Коффін Парді, American Ceramic Society;
  • 2012 — Премія Європейської асоціації вуглецю;
  • 2012 — Почесний член Спільноти Матеріалознавців (Materials Research Society);
  • 2011 — Нагорода NANOSMAT Prize;
  • 2009 — Почесний член Американської асоціації сприяння науці (AAAS);
  • 2008 — Почесний член Спільноти Електрохімії (The Electrochemical Society);
  • 2006 — Премія за інноваційну діяльність NANO 50™, NASA Tech Briefs;
  • 2005 — Почесний член Американської спільноти кераміки (American Ceramic Society), член Світового інноваційного фонду (World Innovation Foundation);
  • 2004 — Академік Всесвітньої Академії Кераміки (Worl Academy of Ceramics)
  • 2003 — Премія «R&D 100 Award» журналу «R&D» (повторно отримав в 2009 р.);
  • 2003 — Премія ім. Р. Б. Сноу Американської спільноти кераміки (повторно отримав в 2005, 2007, 2009, 2012 рр.);
  • 2002 — Премія ім. С. Сомія Міжнародного союзу організацій дослідження матеріалів;
  • 2002 — Вибраний дійсним членом Міжнародного інституту науки про спікання;
  • 2002 — Нагорода Університету Дрекселя за наукові досягнення (повторне нагородження в 2009 р.);
  • 2001 — багаторазово внесений до видань Who's Who in the World, Who's Who in America, Who's Who Among America's Teachers, Who's Who in Science and Engineering, Who's Who in Engineering Education, International Who's Who of Professionals;
  • 1993 — Премія ім. І. Н. Францевича Національної академії наук України.

ПриміткиРедагувати

  1. V. N. Mochalin, O. Shenderova, D. Ho, Y. Gogotsi, The properties and applications of nanodiamonds, Nature Nanotechnology 7, 11-23 (2012), doi:10.1038/nnano.2011.209
  2. P. Simon, Y. Gogotsi, Materials for Electrochemical Capacitors, Nature Materials 7(11), 845—854 (2008). Reprinted in two collections of articles from Nature journals (Nanoscience and Technology, 2009 and Materials for Sustainable Energy, 2011) by World Scientific Publishers.
  3. J. Chmiola, G. Yushin, Y. Gogotsi, C. Portet, P. Simon, P. L. Taberna. Anomalous Increase in Carbon Capacitance at Pore Sizes Less Than 1 Nanometer, Science 313 (5794), 1760—1763 (2006).
  4. V. Presser, C. R. Dennison, J. Campos, K. W. Knehr, E. C. Kumbur, Y. Gogotsi, The Electrochemical Flow Capacitor: A New Concept for Rapid Energy Storage and Recovery, Advanced Energy Materials, 2, 895—902 (2012)
  5. M. Naguib, V.M. Mochalin, M.W. Barsoum, Y. Gogotsi, MXenes: A New Family of Two-Dimensional Materials, Advanced Materials 26 (7), 992—1005 (2013) (invited review)
  6. M. Naguib, Y. Gogotsi, Synthesis of Two-Dimensional Materials by Selective Extraction, Accounts of Chemical Research, (2014) DOI: 10.1021/ar500346b
  7. Y. Gogotsi, S. Dimovski, J.A. Libera, Conical Crystals of Graphite, Carbon 40, 2263—2284 (2002).
  8. Y. Gogotsi, J. A. Libera, N. Kalashnikov, M. Yoshimura, Graphite Polyhedral Crystals, Science 290 (5490), 317—320 (2000).
  9. Y. Gogotsi, J. A. Libera, A. Güvenç-Yazicioglu, C. M. Megaridis, In Situ Multiphase Fluid Experiments in Hydrothermal Carbon Nanotubes, Applied Physics Letters 79 (7), 1021—1023 (2001).
  10. N. Naguib, H. Ye, Y. Gogotsi, A. G. Yazicioglu, C. M. Megaridis, M. Yoshimura, Observation of Water Confined in Nanometer Channels of Closed Carbon Nanotubes, Nano Letters 4 (11), 2237—2243 (2004).
  11. В. А. Лавренко, Ю. Г. Гогоци, Коррозия конструкционной керамики, Москва, Металлургия, 1989, 198 стр. (Y.G. Gogotsi, V.A. Lavrenko, Corrosion of High-Performance Ceramics, Springer, Berlin 1992, 190 pp.)
  12. Y. Gogotsi and V. Domnich, High Pressure Surface Science and Engineering, 639 pages (November 1, 2003 by Taylor & Francis).
  13. M. Naguib, Y. Gogotsi, Synthesis of Two-Dimensional Materials by Selective Extraction, Accounts of Chemical Research, (2014) DOI: 10.1021/ar500346b
  14. Y.G. Gogotsi, V.A. Lavrenko, Corrosion of High-Performance Ceramics (Springer, Berlin 1992) 190 pp.
  15. Y. Gogotsi, V. Domnich (Eds.), High Pressure Surface Science and Engineering (Institute of Physics Publ., Bristol, UK, 2003) 648 pp.
  16. Y. Gogotsi, V. Presser (Eds.), Carbon Nanomaterials (CRC Press / Taylor & Francis) 2013, 2nd edition, 529 pp.
  17. Y. Gogotsi (Ed.), Nanomaterials Handbook (CRC Press, Boca Raton) 2006, 800 pp.
  18. Prof. Yury Gogotsi became the winner of 2016 Nano Energy Award!. mrc.org.ua. Процитовано 2016-08-09. 
  19. Юрий Гогоци и Патрис Симон стали лауреатами международной премии RUSNANOPRIZE 2015 за разработку углеродных наноматериалов для суперконденсаторов. mrc.org.ua. Процитовано 2015-11-04. 

ПосиланняРедагувати