Вікіпедія

Юліус Вайсбах

німецький інженер і математик

Ю́ліус Лю́двіг Ва́йсбах (нім. Julius Ludwig Weisbach; 1806—1871) — німецький математик, інженер-механік та гідравлік.

Юліус Вайсбах
нім. Julius Ludwig Weisbach
Народився10 серпня 1806(1806-08-10)[1][2][3]
Міттельшмідебергd, Мільденау, Рудні Гори, Саксонія[1]
Помер24 лютого 1871(1871-02-24)[1][2][3] (64 роки)
Фрайберг, Середня Саксонія, Саксонія[1]
Країна Саксонське королівство
Діяльністьматематик, викладач університету, геодезист, інженер-механік
Alma materГеттінгенський університет
Галузьгідравліка, математика[4], машинобудування[4], геодезія[4] і педагогіка[4]
ЗакладФрайберзька гірнича академія
Аспіранти, докторантиГустав Цейнерd
ЧленствоШведська королівська академія наук
Петербурзька академія наук
Російська академія наук
Асоціація німецьких інженерівd
ДітиАльбін Вайсбахd
РодичіMary Hegeler Carusd і Edward C. Hegelerd
CMNS: Юліус Вайсбах у Вікісховищі

Життєпис

ред.
 
Будинок у Міттельшмідеберзі[de], де народився Юліус Вайсбах

Юліус Вайсбах народився в Міттельшмідеберг[de] поблизу Аннаберга і був восьмою дитиною у сім'ї Крістіана Готліба Вайсбаха (нім. Christian Gottlieb Weisbach, 1764—1835) та Крістіани Ребекки Штефан (нім. Christiana Rebekka Stephan, 1775—1850). Його батько був змінним майстром на молотковому млині у Міттельшмідеберзі, а мати походила з родини теслярів з Арнсфельда[de]. Юліус ріс у скромному достатку та відвідував сільську школу. Батько помітив здібності сина до наук й дозволив йому відвідувати середню школу в Аннаберзі. Юліус Вайсбах був старанним учнем і пропустив там лише два заняття протягом цілого року. У 1820 році він продовжив здобувати освіту в Королівській гірничій школі у Фрайберзі. З 1822 по 1826 рік Ю. Вайсбах опановував мінералогію, геологію, математику, фізику, машинобудування та практичну гірничу справу у Фрайберзькій гірничій академії.

У 1827 році Юліус продовжив навчання в Геттінгенському університеті імені Георга Августа та в Політехнічному інституті у Відні. Його наставниками були Бернгард Фрідріх Тібо[en] (Геттінген) і Фрідріх Моос (Фрайберг і Відень). Карл Фрідріх Гаусс також згадується у цьому контексті[5], правда без доказів того, що Вайсбах дійсно відвідував лекції Гаусса[6].

У 1830 році Вайсбах отримав стипендію для поїздки до Австрії та Угорщини для вивчення гірничої справи. Через рік він повернувся до Фрайберга й викладав математику в середній школі.

У 1833 році Фрайберзька гірнича академія взяла Ю.Вайсбаха викладацьку посаду на кафедрі прикладної математики та гірничої техніки, а у 1836 році його було призначено професором прикладної математики, механіки, гірничої техніки та маркшейдерської справи. Пізніше він також читав лекції з кристалографії, нарисної геометрії та інших дисциплін. Володів декількома іноземними мовами.

Поїздка у 1839 році на Виставка промислової продукції Франції[en] посилила інтерес Вайсбаха до гідравліки та призвела його до перших публікацій у цій галузі. Водночас він зробив великий внесок у розвиток маркшейдерської техніки, запровадивши у використання теодоліт замість компаса і транспортира.

У 1854 році Вайсбаху запропонували посаду у Цюрихській політехніці (відкрилась у 1855 році), однак, він вирішив залишитися у Фрайберзі і наступного року взяв на себе нове завдання — викладання курсу з проектування машин. Також у 1855 році він відвідав Всесвітню виставку у Парижі, працюючи в дорозі над коректурою нового видання свого підручника з механіки.

Сім'я

ред.

26 листопада 1833 року Ю. Васбах одружився з Марі Вінклер (нім. Marie Winkler, 1807—1878). Їхній син, Альбін[de] (1833—1901), згодом став професором мінералогії. Його дочка Марія (нім. Maria Camilla Weisbach, 1835—1908) вийшла заміж у 1860 за Едварда Геґелера[en], колишнього студента Фрайберзької академії. Пара перебралась до Ласалла, (штат Іллінойс, США), де Геґелер заснував компанію Matthiessen and Hegeler Zinc Company[en].

Внесок у науку

ред.
Див. також: Формула Дарсі — Вейсбаха

Науково-педагогічна діяльність Вейсбаха особливо відома починаючи з 1841 року, коли він розпочав свої дослідження з різних питань гідравліки. Дослідження ним стиснення струменя води при витіканні через отвори та короткі трубки належить до одних з найважливіших успіхів у гідравліці після Д.Бернкллі. Практичні коефіцієнти, отримані Вейсбахом зі спостережень над витіканням води через отвори у тонкій стінці та протіканням по трубах, значною мірою спростили усі розрахунки для цього розділу гідравліки.

Результати своїх досліджень у гідравліці Вайсбах опублікував наступних монографіях:

  • «Versuche über den Austluss des Wassers durch Schieber, Hähne, Klappen und Ventile» («Досліди з витікання води через шибери, крани, заслінки та вентилі», Лейпциг, 1842);
  • «Versuche über die unvollkomende Kontraction des Wassers beim Ausfluss desselben aus Röhren und Gelassen» («Експерименти з недосконалого стиснення води при витіканні з труб і каналів», Лейпциг, 1843);
  • «Experimental hydravlik» («Експериментальна гідравліка», Фрайберг, 1856).

Крім гідравліки, Ю. Вайсбах займався геодезією, маркшейдерською справою, розробив монодиметричні та анізометричні (аксонометричні) методи проєціювання у нарисній геометрії. З наукових праць Вайсбаха у цих галузях технічних наук слід відзначити:

  • «Handbuch der Bergmaschinenmechanik» («Довідник з механіки гірничих машин», 2 т., Лейпциг, 1835—1836);
  • «Markscheidekunst» («Маркшейдерія», 2 т., Брауншвейг, 1850—1859);
  • «Der Ingenieur: Sammlung von Tafeln, Formeln und Rageln der Arithmetik, Geometrie und Mechanik» («Інженер: Збірник таблиць, формул і правил арифметики, геометрії та механіки», Брауншвейг, 1874—1877);
  • «Versuche über die Leistung eines einfachen Reactionsrades: an einem größeren Modelle» («Експерименти щодо продуктивності простого реактивного колеса: велика модель», Фрайберг, 1851).

Також, Вайсбах публікував багато статей в технічних журналах: «Polytechnische Centralblatt», «Ingenieur», «Civilingenieur» та у «Polytechnische Mittheilungen». В останньому Вайсбах опублікував свою статтю про аксонометричну проекцію під заголовком «Anleitung zum axonometrischen Zeichnen» («Вказівки до аксонометричного креслення», Фрайберг, 1857).

Будучи умілим експериментатором, він представив більшість своїх результатів у книзі «Experimental-Hydraulik» (Фрайберг, 1855); вони також узагальнені в розділі гідравліки його головної праці «Lehrbuch der Ingenieur und Maschinenmechanik» («Підручник з інженерії та механіки машин», 3 т., Брауншвейг, 1845—1854). Ця двотомна (і згодом тритомна) праця мала п'ять видань між 1845 і 1901 роками й була перекладена англійською та іншими мовами.

Протягом своєї професійної кар'єри Вайсбах видав чотирнадцять книг і опублікував п'ятдесят дев'ять статей з математики, механіки та геодезії, але більшість серед них — це були статті з гідравліки.

Відзнаки та нагороди

ред.
 
Погруддя Ю. Вайсбаха в кампусі Фрайберзької гірничої академії

З 1850 року Вайсбах отримав низку професійних нагород, включаючи ступінь почесного доктора Лейпцизького університету в 1859 році та перше почесне членство, надане Асоціацією німецьких інженерів[de] у 1860 році. Він був членом-кореспондентом Петербурзької академії наук, Шведської королівської академії наук та Національної академії деї Лінчеї.

Бібліографія

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118630342 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ H. Undeutsch (Hrsg.): Zum Gedächtnis an Oberbergrat Professor Dr. h.c. Julius Ludwig Weisbach anläßlich seiner hundertjährigen Geburtstagsfeier. Freiberg 1906
  6. ↑ Elias Wegert, Udo Hebisch, Werner Lyska. Julius Weisbach als Wegbereiter der angewandten Mathematik (PDF). Архів оригіналу (PDF; 2,1 MB) за 24 грудня 2013. Процитовано 17 жовтня 2012.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юліус Вайсбах
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юліус_Вайсбах&oldid=41704415