Юань Шаньцзянь (кит.: 元善見; піньїнь: Yuan Shanjian; 524-552) — єдиний імператор Східної Вей з Північних династій.

Юань Шаньцзянь


1-й Імператор Східної Вей
534 — 550
Попередник: Заснування династії
Спадкоємець: Падіння династії
 
Народження: 524
Смерть: 552
Громадянство: Династія Східна Вей[1]
Батько: Q10889539?
Мати: Q16603579?
У шлюбі з: Empress Gaod і Q8250179?
Діти: Q10889835?

ЖиттєписРедагувати

Був сином Юань Даня, вана Цінхе.

534 року імператор Сяо У, племінник Юань Даня, спробував усунути командувача Гао Хуаня, й уклав союз із незалежними генералами Юйвень Таєм і Хеба Шеном. Коли Гао у відповідь відрядив війська до столиці, міста Лоян, Сяо У втік до Юйвенів. Юань Дань первинно підтримав утечу імператора, втім швидко залишив його та повернувся до Лояна. Після того як Гао зайняв Лоян, він зробив Юань Дана представником чинної імперської влади, а Юань Дань був зверхнім, вважаючи, що стане новим імператором. Гао вирішив, що Юань Дан негідний титулу імператора, після чого під тим приводом, що кузен не може бути спадкоємцем, висунув на пост правителя Юань Шаньцзяня. Юань Дань намагався втекти на південь, однак Гао наздогнав його й повернув до Лояна. Формально Північна Вей розділилась на Східну та Західну Вей. Юань Шаньцзянь став правителем першої з них.

Гао Хуань, який вважав, що Лоян надто близько розташований до кордонів Західної Вей, тому він переніс столицю до міста Єчен. Гао Хуань намагався завоювати Західну Вей і відновити Північну Вей, але його спроби відбивав Юйвень Тай та інші тамтешні генерали. Гао частіше перебував у своєму штабі в Цзіньяні (сучасний Тайюань, Шаньсі), але часто відвідував Єчен. 536 року Гао призначив свого сина, Гао Чена, до складу уряду Східної Вей. Пізніше того ж року помер Юань Дань, деякі джерела вважають, що його убив Гао Хуань.

547 року Гао Хуань помер, і фактичну владу в державі отримав Гао Чен.

Скористувавшись смертю Гао Хуаня, генерал Хоу Цзін, який не любив Гао Чена, здав 13 провінцій, які він контролював (землі між річками Хуайхе та Хуанхе), Західній Вей. Генерал Гао Чена Мужун Шаоцзун розбив Сяо Юаньміна — племінника Сяо Яня, якого той відрядив на допомогу Хоу, а потім і самого Хоу. Після цього Мужун Шаоцзун захопив Сяо Юаньміна та втік до Лян. До 548 року усі захоплені провінції, окрім чотирьох, були повернуті Східній Вей, а до 549 — й ті чотири.

Поки тривала кампанія проти Хоу, спалахнув конфлікт між Гао Ченом та імператором Юань Шаньцзянем. Одного разу Гао Чен відкрито висловив неповагу до імператора, що розлютило останнього. Юань Шаньцзянь спробував усунути Гао Чена від влади, однак змовників було викрито, й імператор потрапив під домашній арешт, решту змовників було страчено.

Навесні 549 року імператора змусили надати Гао Чену титул великого вана Ці та почесне звання Сянґо, що було ознакою того, що Гао готувався захопити трон. Гао Чен формально відмовився від посту й заявив, що спадкоємцем престолу має бути син імператора. В подальшому, восени того ж року Юань Шаньцзянь призначив свого сина Юань Чжанженя офіційним спадкоємцем.

Тієї ж осені Гао Чена було вбито. Брат Гао Чена Гао Ян, князь Тайюаня, заявив, що Гао Чен лише поранений. Імператор Юань Шаньцзянь, однак, оголосив, що нарешті влада повернулась до імператорської родини.

Імператор усвідомлював, що Гао Ян збирається захопити владу. Навесні 550 року останній запропонував Юань Шаньцзяню надати йому титул вана військового округу Ці — трохи нижчий за той титул, що мав його брат.

Влітку 550 року Гао Ян вирушив на столицю. Юань Шаньцзянь, злякавшись, поступився троном Гао Яну, який проголосив нову династію та став її першим правителем.

Новий імператор надав Юань Шаньцзяню титул вана Чжуншані. На початку 552 року імператор Гао Ян підіслав до Юань Шаньцзяня людей, які змусили колишнього правителя випити отруту й убили трьох його синів. Його було поховано з імператорськими почестями. Однак згодом, з невідомих причин, імператор Гао Ян наказав відчинити труну й кинути рештки колишнього імператора до річки Чжан.

Девізи правлінняРедагувати

  • Тяньпін (天平) 534—537
  • Юаньсян (元象) 538—539
  • Сінхе (興和) 539—542
  • Удін (武定) 543—550

ДжерелаРедагувати

  1. China Biographical Database