Щукіна Наталія Геннадіївна
| Щукіна Наталія Геннадіївна | |
|---|---|
| Народилася |
27 липня 1948 (75 років) Броди, Львівська область, УРСР |
| Країна |
 СРСР→ Україна |
| Діяльність | фізик, астрофізикиня, астроном, викладачка університету |
| Alma mater | Казанський федеральний університет |
| Галузь | фізика і астрономія |
| Заклад | Головна астрономічна обсерваторія НАН України |
| Посада | завідувач відділу |
| Вчене звання | член-кореспондент і старший науковий співробітник |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Нагороди | |
Наталія Геннадіївна Щукіна (нар. 27 липня 1948; Броди) — український фізик та астроном, член-кореспондент НАН України, учасниця багатьох міжнародних проєктів, зокрема разом з Інститутом астрофізики на Канарських островах в Іспанії й Астрономічним інститутом Утрехтського університету в Нідерландах[1].
Біографія ред.
Народилася Наталія Щукіна 27 липня 1948 року в місті Броди, Львівської області[2].
У 1971 році закінчила Казанський федеральний університет.
З 1973 року працює у Головній астрономічній обсерваторії НАН України[3].
5 червня 1985 року здобула науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук (спеціальність — Геліофізика і фізика Сонячної системи).
15 травня 2002 року здобула ступінь доктора фізико-математичних наук[4], а 1 грудня стала завідувачем відділу фізики Сонця Головної астрономічної обсерваторії.
У 2005 році стала лауреатом премії імені М. П. Барабашова за серію робіт «Спектральні дослідження зірок та комет» (спільно з Іваном Вакарчуком та Климом Чурюмовим)[5].
У 2006 році Наталія Щукіна здобула вчене звання «старший науковий співробітник».
13 квітня 2012 року стає членом-кореспондентом НАН України відділення фізики й астрономії (спеціальність — астрофізика, фізика Сонячної системи)
Із 2015 року — член Бюро відділення фізики й астрономії НАН України[3].
У 2018 році нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня[6].
Наукові дослідження та досягнення ред.
Наукові дослідження стосуються переносу спектрополяриметрії, випромінювання, хімічного складу та еволюції зірок, геліосейсмології, структури та динаміки сонячної фотосфери, спостережувальної астрофізики. Наталія Щукіна розв'язала проблему багаторівневого переносу випромінювання в одновимірних та тривимірних моделях атмосфер Сонця та зір[2].
Свого часу Наталія Щукіна під час співпраці з колегами з Нідерландів та Норвегії запропонувала механізм, який дозволив пояснити причини свічення нового класу спектральних ліній, відкритих на початку 1980-х років у далекому інфрачервоному спектрі Сонця. Це дало можливості для діагностики з їхньою допомогою сонячних магнітних полів[1].
Також завдяки зусиллям Наталії Щукіної та її колег Сергія Осипова й Романа Костика була проведена реконструкція сонячного телескопа АЦУ-5, і тепер за спектральною роздільною здатністю він — у четвірці найкращих у світі[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в Прокопенко, Марія (16 лютого 2018). Як сьогодні досліджують Сонце: що знаємо і чого не знаємо... День. Архів оригіналу за 24 березня 2019.
- ↑ а б Щукіна Наталія Геннадіївна. www.nas.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ а б Щукіна Наталія Геннадіївна. www.nas.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ Щукіна Наталія Геннадіївна. irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ Премія імені М.П. Барабашова. www.nas.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №414/2018. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 4 березня 2020.