Щукіна Наталія Геннадіївна
| Щукіна Наталія Геннадіївна | |
|---|---|
| Народилася | 27 липня 1948 (76 років) Броди, Львівська область, УРСР |
| Країна |  СРСР→ Україна |
| Діяльність | фізикиня, астрофізикиня, астрономка, викладачка університету |
| Alma mater | Казанський федеральний університет |
| Галузь | фізика і астрономія |
| Заклад | Головна астрономічна обсерваторія НАН України |
| Посада | завідувач відділу |
| Вчене звання | член-кореспондент і старший науковий співробітник |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Нагороди | |
Наталія Геннадіївна Щукіна (нар. 27 липня 1948; Броди) — український фізик та астроном, член-кореспондент НАН України, учасниця багатьох міжнародних проєктів, зокрема разом з Інститутом астрофізики на Канарських островах в Іспанії й Астрономічним інститутом Утрехтського університету в Нідерландах[1].
Біографія
ред.Народилася Наталія Щукіна 27 липня 1948 року в місті Броди, Львівської області[2].
У 1971 році закінчила Казанський федеральний університет.
З 1973 року працює у Головній астрономічній обсерваторії НАН України[3].
5 червня 1985 року здобула науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук (спеціальність — Геліофізика і фізика Сонячної системи).
15 травня 2002 року здобула ступінь доктора фізико-математичних наук[4], а 1 грудня стала завідувачем відділу фізики Сонця Головної астрономічної обсерваторії.
У 2005 році стала лауреатом премії імені М. П. Барабашова за серію робіт «Спектральні дослідження зірок та комет» (спільно з Іваном Вакарчуком та Климом Чурюмовим)[5].
У 2006 році Наталія Щукіна здобула вчене звання «старший науковий співробітник».
13 квітня 2012 року стає членом-кореспондентом НАН України відділення фізики й астрономії (спеціальність — астрофізика, фізика Сонячної системи)
Із 2015 року — член Бюро відділення фізики й астрономії НАН України[3].
У 2018 році нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня[6].
Наукові дослідження та досягнення
ред.Наукові дослідження стосуються переносу спектрополяриметрії, випромінювання, хімічного складу та еволюції зірок, геліосейсмології, структури та динаміки сонячної фотосфери, спостережувальної астрофізики. Наталія Щукіна розв'язала проблему багаторівневого переносу випромінювання в одновимірних та тривимірних моделях атмосфер Сонця та зір[2].
Свого часу Наталія Щукіна під час співпраці з колегами з Нідерландів та Норвегії запропонувала механізм, який дозволив пояснити причини свічення нового класу спектральних ліній, відкритих на початку 1980-х років у далекому інфрачервоному спектрі Сонця. Це дало можливості для діагностики з їхньою допомогою сонячних магнітних полів[1].
Також завдяки зусиллям Наталії Щукіної та її колег Сергія Осипова й Романа Костика була проведена реконструкція сонячного телескопа АЦУ-5, і тепер за спектральною роздільною здатністю він — у четвірці найкращих у світі[1].
Примітки
ред.- ↑ а б в Прокопенко, Марія (16 лютого 2018). Як сьогодні досліджують Сонце: що знаємо і чого не знаємо... День. Архів оригіналу за 24 березня 2019.
- ↑ а б Щукіна Наталія Геннадіївна. www.nas.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ а б Щукіна Наталія Геннадіївна. www.nas.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ Щукіна Наталія Геннадіївна. irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ Премія імені М.П. Барабашова. www.nas.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №414/2018. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 4 березня 2020.