Щитомордник

рід плазунів

Щитомордник (Gloydius) — рід отруйних змій з родини гадюкових. Має 13 видів.

Щитомордник
Gloydius halys and Bufo viridis; Baikonur 01.jpg
Щитомордник звичайний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Змії (Serpentes)
Родина: Гадюкові (Viperidae)
Підродина: Гримучникові (Crotalinae)
Рід: Щитомордник (Gloydius)
Hoge та Romano-Hoge, 1981
Commons-logo.svg Вікісховище: Gloydius

ОписРедагувати

Загальні розміри представників цього роду досягають 70—100 см. Голова зверху вкрита 9 великими щитками, які утворюють плаский щит, за що рід й отримав свою назву. Зіниця ока вертикальна. Луска на тулубі з реберцями і двома апікальними порами. Підхвостові щитки утворюють два рядки. Мають парні трубчасті отруйні зуби на дуже рухомій верхньощелепній кістці.

Спосіб життяРедагувати

Полюбляють піщану, кам'янисту місцину, передгір'я, напівпустелі. Активні вдень. Харчуються гризунами, ящірками, дрібними птахами.

Всі види отруйні. Як і у більшості гадюкових змій у складі отрути щитомордників переважають ферменти — гемотоксини, які діють на кровотворну систему, викликають крововилив, тромбози та, у підсумку, великі некрози. Однак у складі отрути щитомордників відмічена й частка нейротоксинів, які діють на нервову систему, викликаючи параліч дихального центру та інших нервових вузлів, тобто в дії отрути цих змій відзначені дві фази: перша — нейротоксична, друга — гемотоксична.

Це живородні змії. Самки народжують до 15 дитинчат.

РозповсюдженняРедагувати

Мешкають на Кавказі, у Середній Азії, Афганістані, Пакистані, Росії, Китаї, Кореї та Японії.

ВидиРедагувати

ДжерелаРедагувати