Прилад для вимірювання шуму

(Перенаправлено з Шумомір)

При́лад для вимі́рювання шу́му, просто вимі́рювач шу́мів[1][2]; шумомі́р[2][3], завадомі́р[2] — прилад для об'єктивного вимірювання рівня звуку. Не слід плутати цей параметр з рівнем гучності. Не всякий прилад, що вимірює звук, є шумоміром.

Прилад для вимірювання шуму (2011 р.).

Існують міжнародні стандарти, що встановлюють вимоги до цих приладів. У Європі вимірювання шуму проводиться за стандартом IEC 61672-1. У деяких інших європейських країнах діють свої стандарти на шумоміри, проте всі вони також дотримуються вимог стандартів МЕК. В США стандарти істотно відрізняються від європейських, де застосовуються стандарти ANSI (зокрема ANSI S1.4). В Україні вимірювання шуму регламентується ДСТУ 2325-93.

Склад ред.

Шумомір містить ненаправлений мікрофон, підсилювач, коригувальні фільтри, детектор, інтегратор (для інтегруючих шумомірів) та індикатор.

Принцип роботи ред.

Фактично шумомір являє собою мікрофон, до якого під'єднаний вольтметр, що проградуйований в децибелах. Оскільки електричний сигнал на виході з мікрофону пропорційний вихідному звуковому сигналу, приріст рівня звукового тиску, що впливає на мембрану мікрофона викликає відповідний приріст напруги електричного струму на вході в вольтметр, що і відображається за допомогою індикаторного пристрою, проградуйованого в децибелах. Для вимірювання рівнів звукового тиску в контрольованих смугах частот, наприклад 31,5; 63; 125 Гц тощо, а також для вимірювання рівнів звуку (дБА), коректованих за шкалою А з урахуванням особливостей сприйняття людським вухом звуків різних частот, сигнал після виходу з мікрофона, але до входу в вольтметр, пропускають через відповідні електричні фільтри.

Загальна схема шумоміра обирається так, щоб його властивості наближалися до властивостей людського вуха.

Оскільки чутливість вуха залежить як від частоти звуку, так і від його інтенсивності, в шумомірі використовуються кілька комплектів фільтрів, що відповідають різній інтенсивності шуму. Дані фільтри дозволяють імітувати АЧХ вуха при заданій потужності звуку. Ці фільтри називаються А, B, C, D. Їх амплітудно-частотні характеристики наведені в стандарті МЕК 651.

Фільтр А приблизно відповідає АЧХ «посереднього вуха» при слабких рівнях шуму, фільтр B — при сильних рівнях шуму. Фільтр D був розроблений для оцінки авіаційного шуму.

Нині для нормування шуму застосовуються тільки фільтри А і С (останній — для оцінки пікових рівнів шуму). Останні версії стандартів на шумоміри не встановлюють вимог до фільтрів B і D.

Крім вимог до АЧХ, стандарти на шумоміри встановлюють вимоги до параметрів тимчасового усереднення. У шумомірах застосовується експоненціальне усереднення F (Fast), S (Slow), I (Impulse). Тимчасова константа характеристики F — 1/8 с, S — 1 c. Інтегруючі шумоміри мають також лінійне усереднення і вимірюють еквівалентні рівні звуку, рівні звукової експозиції, різні види дози шуму тощо.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Наголос слова «ШУМ» на ПЕРШІМ (!) складі у родовому відмінку множини відповідає «Орфоепічному словникові» упорядника Миколи Погрібного [К., 1984]: Орфоепічний словник (1984). irbis-nbuv.gov.ua. с. 623. Процитовано 11 листопада 2023. А цей виданок, до слова, є «одним із найавторитетніших словників відповідного типу», на думку докторки філологічних наук Олександри Сербенської. (Див. розд. V, «Словничок наголосів», навч. посібн. «Антисуржик» [3-тє вид., доп. і переробл. — Львів: Апріорі, 2017].)
  2. а б в Ганіткевич, Марія; Кінаш, Богдан (2013). Рожанківський, Роман (ред.). Російсько-український словник з інженерних технологій: Понад 40 000 термінів, 1024 с. [Русско-украинский словарь по инженерным технологиям]. Термінографічна серія «СловоСвіт», № 9 (вид. 2-ге). Львів: Видавництво Львівської політехніки. ISBN 978-617-607-385-7.
  3. Шумомір. ВУЕ (укр.). Процитовано 11 листопада 2023.

Література ред.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004—2006 рр. 560 + 800 с.