Шулявське кладовище
Шуля́вське кладови́ще — цвинтар, розташований у Солом'янському районі Києва, на Шулявці, за адресою вулиця Західна, 9. Відкритий для дозахоронення у родинних могилах[2].
Шулявське кладовище | |
---|---|
Вхід на кладовище | |
Інформація про цвинтар | |
50°26′40″ пн. ш. 30°26′05″ сх. д.H G O | |
Країна | Україна |
Розташування | Солом'янський район Шулявка |
Відкрито | 1885 |
Тип | напівзакрите, поховання тільки з дозволу міської влади |
Площа | 2,0 гектар |
Кількість поховань | 1 220[1] |
Адреса: вулиця Західна, 9 | |
Історія
ред.Кладовище відкрите 1885 року. Його початкові межі невідомі.
Згідно зі спогадами учасників подій 1918 року, кладовище використовувалося для масових розстрілів учасників більшовицько-української війни. Зміна кордонів кладовища та масова забудова території кладовища могла здійснюватися з метою приховання місць масового поховання.
1932 року посеред кладовища була прокладена вулиця, водночас знесли й цвинтарну каплицю. На місці каплиці тепер розташована церква святого Іоанна Хрестителя, яку побудували в 1990-х роках. При зведенні храму було використано будівлю бетонного вузла.
Цвинтар закрили 1961 року.
2002 року кладовище огороджене бетонним парканом, фактично на могилах розміщувався з десяток гаражів.
Поховання
ред.Тут збереглися кілька пам'ятників дореволюційних часів, знаходиться меморіал загиблих в роки Німецько-радянської війни, могила Героя Радянського Союзу Миколи Гавриловича Шепелєва, на честь якого у Києві назвали одну з вулиць у Новокараваєвих дачах.
Посилання
ред.Джерела
ред.- 1918 год на Украине // Составление, научная редакция, предисловие и комментарии д.и.н. C. B. Волкова. — М.: Центрполиграф, 2001. — 414 с. — (Россия забытая и неизвестная). — ISBN 5-227-01476-0