Штопор (інструмент)

(Перенаправлено з Штопор (коркотяг))

Што́пор[1][2][3], коркотя́г[4][5][6], іноді корка́ч[7][8], коркотяжка[9], корківник[2], діал. трибушо́н[10], вивертка[джерело?] — пристрій для відкорковування пляшок, закритих корком.

Штопор
Різновид штопора — ніж сомельє

Походження слова штопор не зовсім ясне: або від нім. Stopper[3] («інструмент для набивання»), або від нід. stopper, утвореного від stop («корок»)[11].

Історія

ред.

Вважається, що штопор винайдено в Англії. В одному з документів, датованому 1861 роком, пристрій описується так: «Сталевий гвинт, що використовується для виймання корка з пляшок». Перший патент на штопор був виданий у 1795 році англійцю Семюелю Геншеллу. 1860 року М. Л. Бірн отримав патент на «буравчик з дерев'яною ручкою Т-подібної форми».

Види штопорів

ред.

Важільні

ред.
 

Використовується простий або складний важіль, завдяки якому зменшується витрата сил, необхідна для вийняття корка.

Використання важільних штопорів було пов'язано з проблемою: тертя металевої спіралі об корок ускладнювало витягування, і спіраль проверталася або руйнувала корок. У 1978 році американець Герберт Аллен запропонував покривати спіраль шаром тефлону. Завдяки тому, що у тефлону коефіцієнт тертя нижчий, ніж у звичайного металу, це дозволило підвищити ефективність і надійність штопорів. Аллен згодом почав співпрацювати з британською фірмою Metrokane.

Одним з різновидів важільних штопорів є професійний «коркотяг сомельє», в ньому важіль створюється завдяки упору, який ставиться на шийку пляшки.

Обертальні

ред.

У них корок виймається обертанням ручки. Після того, як спіраль входить у корок до самого кінця, обертання продовжується в протилежному напрямку і корок виймається з горлечка пляшки.

Колекціонування

ред.

Дональд Булл, автор книги «Велика книга штопорів», має колекцію, яка складається з 4000 експонатів. Ціна на деякі коркотяги може сягати декількох тисяч доларів. Так, штопор 1842 року був проданий на аукціоні за 31280 доларів.

Виробники штопорів

ред.

Інші пристрої

ред.

Окрім штопора, для відкорковування пляшок також використовують вилкові відкривачки.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Штопор // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Штопор // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «Гвинтоподібний стержень з рукояткою, признач. для відкорковування пляшок; корківник.»
  3. а б Штопор // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
  4. Коркотяг // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «коркотя́г -а, ч. Те саме, що штопор 1).»
  5. Ясенівський, М.П.Б. (1914). A pocket dictionary of the Ukrainian-English and English-Ukrainian languages with a short guide to Ukrainian pronunciation [Кишенковий украінсько-Англійський і Англійсько-Украінський словарець] (вид. друге, побільшене і поправлене). Вінніпеґ, Ман: Руська книгарня. с. 196.
  6. Смолій М.С. Великий українсько-німецький словник. Том 1 — Навчальна книга — Богдан, 2018. — С. 925
  7. Грицак, Евген; Кисілевський, Кость (1931). Українсько-польський і польсько-український словник із вступними заввагами про обі мови й зразками відмін. Львів: Книгарня Наукового Товариства ім. Шевченка. с. 196.
  8. Кміцикевич і Спілка (1912). Нїмецько-український словар. Чернівцї: Українська Накладня. с. 394.
  9. Павло Штепа. Штопор // Словник чужомовних слів і термінів. — Монреаль, Канада, 1977. — С. 542.
  10. Трибушон // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «трибушо́н -а, ч., діал. Штопор, коркотяг.»
  11. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.