Шренк Леопольд Іванович

Леопо́льд Іва́нович фон Шренк (нім. Leopold von Schrenck, 24 квітня (6 травня) 1826(18260506), Хотінь Сумського повіту Харківської губернії — 8 (20) січня 1894, Петербург) — російський зоолог, геолог і етнолог. Таємний радник (з 1888 року).

Шренк Леопольд Іванович
Schrenck Leopold v..JPG
Народився 24 квітня (6 травня) 1826
Хотінь, Сумський повіт, Слобідсько-Українська губернія, Російська імперія
Помер 20 січня 1894(1894-01-20)[1][2] (67 років) або 8 (20) січня 1894[3] (67 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія[4]
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Flag of Germany (1867–1918).svg Німеччина
Діяльність ентомолог, мандрівник-дослідник, антрополог, географ, зоолог, натураліст, геолог
Alma mater Імператорський Дерптський університетd, Кенігсберзький університет, Гумбольдтський університет Берліна і Тартуський університет
Галузь зоологія
Членство Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Батько Johann Dietrich von Schrenckd
Брати, сестри  • Шренк, Александр Иванович,d
Діти Burchard von Schrenckd і Erich Moritz von Schrenckd
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

CMNS: Шренк Леопольд Іванович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Після закінчення курсу в Дерптському університеті в 1850 році із ступенем магістра філософії, був відправлений (1853—1857) до східних берегів Сибіру для збирання природничо-наукових колекцій по ботаніці, зоології і етнографії, проведення океанографічних робіт.

Взимку 1854-55 відвідав західне узбережжя острова Сахалін і долину річки Тимь, де вивчав життя аборигенів Сахаліну.

У 1861 році був призначений ад'юнктом Імператорської академії наук, в 1863 — екстраординарним, а в 1888 — ординарним академіком.

Шренк ввів в науку термін «палеоазіатські» народи (прадавнє населення Північно-східної Азії).

Наукові праціРедагувати

Шренк залишив численні праці, головним чином по етнографії, антропології і зоогеографії. Найголовніші твори його: «Ueber die Luchsarten des Nordens und ihre geographische Verbreitung» (магістерська дисертація); «Reisen und Forschungen im Amur — Lande 1854—1856»; «Beiträge zur Kenntniss des Russischen Reiches und der angrenzenden Länder Asiens» (збірка) і інші. Шренк особливо детально описав побут і устої сибірських самоїдів.

Ім'ям Шренка названий хребет на Сахаліні (у Долинському районі) і одна з найкрасивіших змій Далекого Сходу — полоз Шренка. Також на честь його названі метелики — Переливниця Шренка (Amuriana schrenckii (Ménétriés, 1859)), бархатниця Шренка (Ninguta schrenckii (Ménétriés, 1859)), совка Шренка (Amhipyra schrenckii Ménétriés, 1859), довговуса міль Nemophora schrencki (Bremer, 1864). Також на честь його названий амурський осетер, або осетер Шренка (лат. Acipenser schrenckii) і панцирний молюск мопалія Шренка (Mopalia schrenckii)[5] і молюск Нодулярия Шренка

ПриміткиРедагувати

  1. http://sdei.senckenberg.de/biographies/information.php?id=17790
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Шренк Леопольд Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Токранов А. М. Названы их именами. — Петропавловск-Камчатский: Камчатпресс, 2008. — С. 242—244, 253, 255. — 260 с. — ISBN 978-5-9610-0103-7

ЛітератураРедагувати

  • Шренк Леопольд Иванович // Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1-е октября 1893 года. — СПб.: Типография Правительствующего сената, 1893. — С. 427.
  • Шренк, Леопольд Иванович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Редакционный некролог. Л. И. Шренк // Всемирная иллюстрация: журнал. — 1894. — Т. 51, № 1304. — С. 63.
  • Бекетов А. Н. Л. И. Шренк // Всемирная иллюстрация: журнал. — 1894. — Т. 51, № 1304. — С. 63.