Вікіпедія

Шпильовий Олександр Сергійович

український актор театру

Олекса́ндр Сергійо́вич Шпильови́й (нар. 31 січня 1980(19800131), м. Первомайськ, Миколаївська область, УРСР) — український актор театру.

Олександр Сергійович Шпильовий
Народився 31 січня 1980(1980-01-31) (44 роки)
м. Первомайськ Миколаївська область
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Діяльність актор театру
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Нагороди та премії
Стипендія ім. Л.Курбаса

Життєпис ред.

У 2005 році закінчив театральний факультет Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського (Майстерня Анатолія Яковича Літка). На другому курсі, у 2002 році, зарахований до складу трупи Харківського Державного академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна.[1] Одночасно, разом із Сергієм Аксьоновим та однодумцями, взявся за створення, незалежного, авторського театру. Репетиції майбутніх вистав для нього відбувалися в університеті. За п'ять років навчання було створено чотири повноцінні вистави. Восени 2005 року, зіграв у прем'єрі – виставі «Злочин і кара» на сцені харківського Будинку актора імені Леся Сердюка[2] у новоствореному театрі «Може бути» де згодом обійняв посаду не лише актора, а й директора.[3] У грудні 2010 року отримав іменну Стипендію ім. Л.Курбаса[4].

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, із дружиною та донькою живе у Києві, де разом із колегами поступово відновлює роботу театру «Може бути». У 2023 році, на сцені київського будинку архітектора, вже можна побачити вистави «Імперія ангелів» та «Коуч по дивам».

Акторські роботи у театрі ред.

Харківський державний академічний драматичний театр імені О. С. Пушкіна
  • Леслі - Р.Куні "Клінічний випадок";[5]
  • Подколесін - М.В.Гоголь "Одруження";[6]
  • Яшка - М.Левітін "Нелюд";
  • Крістофер - А. Кристи "Мишоловка";[7]
  • Азазелло - М.А.Булгаков "Майстер і Маргарита";[8]
  • Джордж - Р.Куні "Номер тринадцятий";[9]
  • Маклер - А.Мардань "Черга";
  • Войцек - Г.Горін "Поминальна молитва";[10]
  • Репортер - Р.Куні "Занадто одружений таксист";[11]
  • Слуга в готелі - К.Гольдоні "Трактирниця";
  • Блазень Лакоста - Г.Горін "Блазень Балакірєв, або Придворна комедія";[12]
  • Перехожий - Р.Куні "Ці смішні гроші";
  • Тимофій Худяков - В.Шукшин "Оповідання Василя Макаровича".
Авторський театр «Може бути»
  • «Імперія янголів» за романом Бернарда Вербера. Режисер Сергій Аксьонов[13][14][15][16]
  • «Чоловіки не плачуть» — за мотивами п'єси Ф. Вебера «Контракт». Режисер Сергій Аксьонов[17]
  • «Стаккато» — за мотивами роману Д. Ліпскерова. Режисер Сергій Аксьонов[18]
  • «Станція нескінченна» — авторський трагікомічний трилер у 2-х діях. Режисер Сергій Аксьонов[19][20][21][22]
  • «Міраж» — авторська вистава на 2 дії. Режисер Сергій Аксьонов[21][23]
  • «Коуч по дивам» — авторська трагікомедія на дві дії Режисер Сергій Аксьонов[24][25]

Примітки ред.

  1. ↑ Шпилевой Александр. rusdrama.kh.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
  2. ↑ Театр "Может быть" — Дом Актера. web.archive.org. 1 березня 2018. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 10 листопада 2023.
  3. ↑ Мы | http://moget.com.ua/. web.archive.org. 1 квітня 2016. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 10 листопада 2023.
  4. ↑ Євген Савін вручив премії ім. О.С. Масельського та іменні стипендії облдержадміністрації в галузі культури та мистецтва. Харківська обласна військова адміністрація (укр.). Процитовано 10 листопада 2023.
  5. ↑ КЛИНИЧЕСКИЙ СЛУЧАЙ. rusdrama.kh.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
  6. ↑ Женитьба. rusdrama.kh.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
  7. ↑ Мышеловка. rusdrama.kh.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
  8. ↑ Мастер и Маргарита. rusdrama.kh.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
  9. ↑ Номер тринадцатый. rusdrama.kh.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
  10. ↑ Поминальная молитва. rusdrama.kh.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
  11. ↑ Слишком женатый таксист. rusdrama.kh.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
  12. ↑ Шут Балакирев, или Придворная комедия. rusdrama.kh.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
  13. ↑ Дарья Назаренко (7 лютого 2012). «Империя Ангелов» или как решаются человеческие судьбы. nezabarom.ua. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 23 червня 2012.
  14. ↑ Лилия Ангорская (6 вересня 2011). Дом актёра открыл театральный сезон грандиозной премьерой. Настоящий дозор. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 23 червня 2012.
  15. ↑ Во «Дворце Украина» харьковский театр представляет спектакль по Верберу. Газета Киевская. 20 травня 2012. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 23 червня 2012.
  16. ↑ Александр Анничев (23 травня 2011). «Империя ангелов»: паранормальная реальность. http://timeua.info. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 23 червня 2012.
  17. ↑ Театр "Может быть" — Будинок Актора. web.archive.org. 24 жовтня 2021. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 10 листопада 2023.
  18. ↑ Стаккато — Дом Актера. web.archive.org. 1 березня 2018. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 10 листопада 2023.
  19. ↑ Репетиции спектакля "Станция бесконечная" 2017г. (uk-UA) , процитовано 10 листопада 2023
  20. ↑ Креативные харьковчане готовят необычный подарок к праздникам (фото, видео). gx.net.ua (укр.). 18 грудня 2020. Процитовано 10 листопада 2023.
  21. ↑ а б Мираж нашего времени. LB.ua. 18 березня 2019. Процитовано 10 листопада 2023.
  22. ↑ Сегодня в Харькове покажут спектакль "Станция бесконечная". Дозор.UA. Процитовано 10 листопада 2023.
  23. ↑ Мираж | http://moget.com.ua/. web.archive.org. 26 жовтня 2021. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 10 листопада 2023.
  24. ↑ "Коуч по чудесам" | http://moget.com.ua/. web.archive.org. 26 жовтня 2021. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 10 листопада 2023.
  25. ↑ Трейлер "Коуч по дивам" (uk-UA) , процитовано 10 листопада 2023

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шпильовий_Олександр_Сергійович&oldid=40998453