Шпаркос білобровий
| Шпаркос білобровий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leistes superciliaris (Bonaparte, 1851) | ||||||||||||||||
 Ареал виду Осіле проживання Гніздування Зимування | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Trupialis superciliaris Sturnella superciliaris Leistes militaris superciliaris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шпа́ркос білобровий[2] (Leistes superciliaris) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Мешкає в Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 17-18 см. Самці мають переважно чорне забарвлення, на нижній частині тіла і на плечах у них яскраво-червоні плями, над очима білі "брови". У самиць верхня частина тіла темно-коричнева, пера на ній мають охристі краї. Нижня частина тіла охриста. На тімені світлі смуги, над очима світлі "брови". Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак дещо блідіше.
Поширення і екологія ред.
Білоброві шпаркоси мешкають в Перу, Болівії, Бразилії, Аргентині, Парагваї і Уругваї, трапляються в Чилі. Частина південних популяцій взимку мігрують на північ. Білоброві шпаркоси живуть на відкритих місцевостях, зокрема на луках, полях і пасовищах, на висоті до 2500 м над рівнем моря. Живляться комахами і насінням. Гніздо чашоподібне, глибоке, розміщується на землі серед високої трави. В кладці 3-5 червонувато-коричневих яєць, поцяткованих зеленуватими плямами. Білоброві шпаркоси іноді стають жертвами гніздового паразитизму синіх вашерів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Leistes superciliaris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 09 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 вересня 2022.
Джерела ред.
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |