Школа у Нижбірку

За даними Львівського центрального державного історичного архіву початкову школу засновано у 1795 році. Такі школи тоді називалися «дяківками», бо навчання проводили дяки. Дяками, як правило, тоді були поляки.

За даними шематизму греко-католицького в 1832 році в селі була парохіяльна школа. Греко-католицьке населення становило 825 осіб, парох села — Йосип Латоровський.

А в 1846 році громада села зібралася на раду, де було вирішено будувати школу на 6 кімнат, в одній — бібліотека, в іншій — жив директор школи із сім'єю, (пізніше була кухня). Спочатку діти вчилися 5 років: у 1-3 класах по 1 рокові, в четвертому класі 2 роки, бо це був повторальний.

Нижче наводимо дані з різних джерел, які були знайдені в історичних джерелах про школу в кінці ХІХ століття.

1870 — школа в селі тривіальна. Управлючий — Добжевський Іпполіт.

1871—1872 рр. — школа в селі тривіальна. Управлючий — Жук Міхал.

1874 рік — школа людова парохіяльна. Управлючий — Жук Міхал.

1876—1879 рр. — школа філіальна. Управлючий — Хомишин Якоб.

1880 рік — 1-класна школа. Управлючий — Пясецкий Едвард.

1882—1899 рр. — 1-класна школа. Управлючий — Крохмальницький Антон.

На уроки релігії приходив священик Антон Шанковський.

На підставі указу від 24 квітня 1894 року № 49 Рада шкільна крайова видала наступне рішення: В Новому Нижбірку була однокласова школа народна посполита, що належала до гміни Нового Нижбірка.

Обов'язком гміни є покривати всі видатки на потреби школи, зокрема:

- на утримання шкільного будинку;

- на утримання будинку для вчителя школи;

- сплачувати податок за землю, що знаходиться під приміщенням школи, спортивним майданчиком, шкільним городом і полем;

- опалення будинку, освітлення і шкільну обслугу.

З дворів на утримання школи за рік збирали 49 злотих 63 центи, гміна виплачувала 50 злотих 37 центів. Видатки на шкільну обслугу становили 12 злотих. Також виділяли 720 укладів соломи на опалення школи.

В грудні 1898 році в селі школа була однокласова — прийнято рішення про створення 2-класової школи.

У 1900 році почалося будівництво господарського приміщення біля школи.

В 1901 році управляючим цієї школи був Крохмальніцкий Антон, вчитель — Наварецка Станіслава.

1902 рік — керівник школи — Крохмальніцкий Антон, вчитель Скрипій Ян.

1903 рік — керівник школи — Крохмальніцкий Антон, вчителі: Скрипій Ян та Василіківна Ольга.

1904 рік — керівник школи — Борковський Ян, вчителі: Борковська Амалія та Канферовна Сара.

1907—1908 рр. — керівник школи — Борковський Ян, вчителі: Борковська Амалія та Грайовна Роза.

1909 р. — керівник школи — Борковський Ян, вчителі: Борковська Марія та Шіфмановна Гелена.

З 1910 року школою керує Дорожинський Міхал (1873 р.н.). Він також керував хором у церкві. Вчитель: Дорожинська Гелена.

1914 рік — керівник школи — Дорожинський Міхал. Вчителі: Дорожинська Гелена та Гуменюк Ян.

У 1916 році школу було пошкоджено вибуховою хвилею, але навчання не припинялося. Директор Дорожинський пішов на фронт, а після закінчення війни повернувся і взявся за ремонт шкільного приміщення, створив у селі хор, де співали учителі і жителі села, організував вечірню школу для переростків. Навчання велося на польській і українській мові. Уроки рідної мови були 2 рази на тиждень.

1924 рік — керівник школи — Дорожинський Міхал, вік 76 років, греко-католик, українець. Вчителем працював з 1899 року.

Вчителі: Федоровска Кароліна, 1900 року народження, римо-католичка, полячка, вчителює з 1922 року.

Коляса Ян, 1886 року народження, римо-католик, поляк, вчителює з 1910 року.

Шанковська Мстислава Саверівна, 1897 року народження, греко-католичка, українка, вчителює з 1921 року.

У 1925 році школа була: однокласна (організована 30 січня 1925 року) — з польською мовою навчання (вчитель — Францішек Соколовський, тимчасово навчаючий, римо-католик, поляк) і двокласна — з українською мовою навчання. (вчителі Михайло Дорожинський — керівник, греко-католик, українець і Мар'ян Скрипій, римо-католик, поляк). Українська школа мала власний будинок з двома кімнатами для навчання і приміщенням для керівника школи.

Українці негативно ставилися до того, щоб школа була польською, хоча вже в 3 класі діти навчалися в більшості польською мовою.

Батьки написали 72 декларації за українську мову навчання і 26 — за польську.

У квітні 1925 року прийнято рішення про об'єднання окремих 2 шкіл в одну школу двомовну 3-х класову з 1 вересня 1925 року.

Список дітей шкільного віку на 1925—1926 н.р.

	римо-католики		греко-католики		всього		разом
	хлопчики	дівчата	хлопчики	дівчата	хлопчики	дівчата
І	2	2	20	19	22	21	43
ІІ	1	2	26	17	27	19	46
ІІІ	4	2	10	15	14	17	31
IV	2	1	14	14	16	15	31
V	3	1	10	6	13	7	20
Разом	12	8	80	71			171

У 1926 році в школі навчалося 237 учнів.

У 1923 році відкрили однокласну з п'ятирічним навчанням школу. У цьому ж приміщенні була і гміна. Очолив школу Фаляш, уроки проводили Балацька Мстислава Саверівна, Шанковська, Шпіх (Спєх) Ян, (з Чорткова), який в 30-их роках був директором школи. У 1928 році 2 дітей вислано з громади на навчання до гімназії.

З 1929 року школу очолив Скрипій. З першого класу діти вчилися говорити, писати, читати по-польськи. Дітей ділили на поляків і русинів. Лише з 2 класу вводилося вивчення української мови 2 рази на тиждень.

У 1933 році знову підняли питання про переведення школи на польську мову навчання. За українську мову підписали 111 декларацій для 169 дітей, за польську — 28 декларацій для 44 дітей.

В цьому році у шкільному віці (які народилися з 01.01.1921 р. по 31.12.1926 р.) було 146 греко-католиків і 30 римо-католиків.

Школа відносилася до Львівського шкільного округу.

За розповідями старожилів села, які ще пам'ятають польський період, навчанням охоплювались більшість дітей шкільного віку. Але в селі було багато дітвори, яка через матеріальні нестатки своїх родин не відвідувала школу, або яких за рік-два виписували із школи. Наповнюваність класів була великою — 20-30 учнів. Діти починали ходити у школу із 7-ми років, хоча в одному класі могли бути так звані «переростки». Серед учнів були і невстигаючі, яким доводилося сидіти два, а то і більше років в одному класі.

Облаштування в класі було простим: у два-три ряди стояли парти-лави, посередині стіни — таблиця (дошка), на якій писали крейдою, та стіл для вчителя. Книжки і зошити діти носили у сумках (торбах), які шили із домотканого полотна. Менші учні (1-2 кл) писали у зошитах олівцем, а потім ручкою з пером, вмокаючи в чорнило. Таке написання вимагало від учня великої старанності та вміння. Саме чорнило виготовляли із плодів бузини. У класі навчав один вчитель. Діти одягалися дуже просто. Їхній одяг залежав від сезону, а найбільше — від можливості сім'ї. Часто взимку діти не могли відвідувати школу через відсутність взуття. Організованого харчування для учнів не було.

Після закінчення навчання у Нижбірку кращих 4 учнів направляли у Копичинецьку дев'ятиступеневу гімназійну школу. Серед них Фірман Федір, Сверлик Роман, Федьків Петро, Фірман Григорій та інші. Багатьох дітей батьки через нестачу коштів не відпускали далі вчитися.

Фірман Григорій Йосипович закінчив Копичинецьку дев'ятиступеневу гімназійну школу. У 1933 році поступив на навчання у Львівську духовну семінарію. У 1934 році батьки забрали його з духовної семінарії у зв'язку з великим переслідуванням поляками українців. Були жертви українців серед семінаристів, це було причиною припинення навчання у семінарії.

З приходом у школу Чернецького, який очолив її у 1935 році, почала рости її матеріальна база. Громада села у 1936 році вирішила будувати нову школу за державні кошти і до 1939 року вона була закінчена. Будівництвом керував Будз З. Д. з Городниці. Війтом був Процків, секретар — Мимрик Ілько, потім війт — Гулевич. Головним інженером був чоловік з Копичинець.

З приходом радянських військ у 1939 році Чернецький пішов із села, а директором став Балацький Іван Григорович, який запровадив у 1941 році агрономічну семирічну школу з українською мовою навчання. (Був директором Новонижбірківської школи в 1946—1947 роках). Учителями тоді працювали Балацька-Шанковська Мстислава Саверівна, Шанковська Казимира Гаврилівна, Ромашко, Ярославський, Ярославська. Учителька Шанковська К. Г. вчила дівчат ще й бути добрими господинями: вміти пекти, варити, в'язати, шити, бути добрими, і, головне, як підкреслювала вона, поступливими, бо це для жінки головне, поважати батьків чоловіка. Любила повторяти: «Святий спокою — гаразд з тобою».

1948-1949 н. р.

Новий навчальний рік почався за директора Костьєва Семена Олексійовича. (Закінчив інститут соціального виховання). Вчительський колектив у Новонижбірківській семирічній школі був таким:

1. Директор школи — Костьєв Семен Олексійович викладач математики, фізики, хімії 5-6 класів.

2. Пікуль Олексій Петрович — викладач історії, географії, природи і фізкультури. Родом з Київщини. Пізніше працював в Старому Нижбірку.

3. Волошин Теодозій А. — викладач української мови і літератури, російської мови і літератури.

4. Урбанська Г. Т. — керівник 1 класу, 34 учні

5. Балацька Мстислава Саверівна — керівник 2 класу і викладач німецької мови в 5-6 класах, в 2 класі — 28 учнів. Жила в Нижбірку. Тато — священик Северин Шанковський.

6. Натальський Юхим Антонович (1921 р.н.) — керівник 3 класу, 34 учні

7. Костьєва Ніна Йосипівна — керівник 4 класу, 26 учнів

Вихователем 5 класу (31 учень) призначено Пікуля Олексія Петровича, вихователем 6 класу (19 учнів) — Волошин Т. А. Всього в школі — 174 учні.

З 6 вересня 1948 року старшим піонервожатим призначено Андрусишин В. Е.

Учителькою вечірньої школи, керівником 2 класу вечірньої школи призначено Савку Мирославу С. В класі 24 учні.

З 18 вересня 1948 року викладачем російської мови і літератури в семирічній та вечірній школі призначено Швидку Євгенію Іванівну — з Чортківського району

Згідно з наказом Гусятинського РВНО відкрито 7 клас при Новонижбірківській семирічній школі з кількістю учнів 22 особи. Вихователем 7 класу призначено Швидку Євгенію Іванівну, вчителя російської мови і літератури. Клас мав почати вчитися згідно з наказом з 1 жовтня 1948 року.

З 20 жовтня 1948 року відраховано зі школи учнів 7 класу Качур Я. та Матеуш Марію як таких, які вибули на виробництво.

1 квітня 1949 року Натальського Юхима Антоновича призначено секретарем Новонижбірківської семирічної школи.

В квітні 1949 року учні Новонижбірківської та Старонижбірківської семирічних шкіл зробили насадження понад 2000 дерев по обидві сторони шляху між селами Новий Нижбірок та Старий Нижбірок.

1949 - 1950 н. р.

Всього в школі 208 учнів.

Вчителі школи:

1. Директор школи – Костьєв Семен Олексійович - викладач математики, фізики, хімії, німецької мови.

2. Завпед школи – Швидка Євгенія Іванівна – викладач російської мови і літератури, керівник 7 класу, 16 учнів.

3. Джуринська Ольга Пилипівна - викладач української мови і літератури, керівник 6 класу, 25 учнів.

4. Пікуль Олексій Петрович – викладач біології, географії, керівник 5 класу, 44 учні.

5. Костьєва Ніна Й. – керівник 1 класу, 20 учнів

6. Хоменко Т.Н. – керівник 2 класу, 34 учні

7. Балацька Мстислава Саверівна – керівник 3 класу, 32 учні

8. Натальський Юхим Антонович – керівник 4 класу, 37 учнів

9. Івасишен Роман Григорович – викладач фізкультури, старший піонервожатий

З 28 серпня 1949 р. секретарем школи призначено Шанковського Якова Севериновича з місячною ставкою 300 руб.

З 15 січня 1950 року завпедом школи призначено Пікуля Олексія Петровича.

Учні школи активно збирають насіння. Зокрема зібрано жолудів, насіння акації, насіння яблунь, слив, груш. Під керівництвом вчителя біології Пікуля Олексія Петровича беруть участь в озелененні школи. Також оформили при школі цікавий природничий гурток.

7 клас – випуск 1949-1950 н.р.

1. Безкоровайний Михайло

2. Балацька Лонгіна Іванівна

3. Богач Ганна

4. Костьєва Валентина Семенівна

5. Попик В І

6. Антонів К

7. Мимрик Степан І

8. Олексюк Ганна Григорівна

9. Петришен Іван С

10 Рибайчук Т І

11. Корницький Ярослав В

12. Токарський Генріх

13. Століткевич І

14. Фірман Орест Т

15. Сорочак В І

16. Кордон А Т

17. Козак Г М

1950-1951 н.р.

На сесії сільської ради в травні 1950 року розглядалося питання про приміщення для учнів двох класів. Було прийнято рішення бувшу хату Гащин Юльки закріпити під класи, будинок Процкого Гринька, півхати Богач Марії, півхати Хоростковської Анни, півхати Маланчука Гринька – для вчителів.

В школі навчалося 228 учнів.

Завпед школи – Ринда, секретар комсомольської організації – Шкіра.

В 1950 році на роботу повернулася Джуринська Ольга Пилипівна, вчителька української мови і літератури. З 27 січня 1951 року директор Костьєв Семен Олексійович був звільнений з цієї посади і призначений головою дільничної виборчої комісії по виборах до Верховної Ради УРСР

В 1951 році з’явилися в школі такі вчителі:

1. Костоголодова М М – читала арифметику, алгебру, геометрію

2. Губарєва В Л – російська мова і література

3. Довгань Марія Захарівна – арифметика, геометрія.

Виконуючим обов’язки директора школи з 28 січня по 28 лютого була Довгань Марія Захарівна.

З 15 березня відповідно до призначення Гусятинського РВНО на посаду директора призначено Фененка Івана Ілліча.

27.03.1951р. – в зв’язку з виїздом вчительки Костьєвої Ніни Йосипівни, керівника другого класу, класоводом призначено Шанковську Казимиру Гаврилівну. Призначили її також керівником співочого гуртка (замість Костоглодової М. М.).

15.05.1951р. – викладачем німецької мови призначено Балацького Івана Григоровича, (пізніше був заврайво), а Балацьку Мстиславу Саверівну призначено керівником 2-го класу.

7 клас – випуск 1950-1951 н.р.

1. Бойко Іван

2. Бойко Степан

3. Бойко Марія

4. Бохна Іван

5. Єдинак Мирослав

6. Легка Стефанія

7. Лазар Осипа

8. Мушка Ярослава

9. Сорока Йосип

10. Трисирука Микола

11. Тхорик Ірина

12. Федьків Іван

13. Фірман Кароліна

14. Фікас Варвара

15. Шимчишин Микола

16. Шумада Ганна

17. Ющишин Микола.