Шимон Окштейн

американський художник

Шимон Окштейн (англ. Shimon Okshteyn; 10 березня 1951, Чернівці — 8 квітня 2020, Нью-Йорк) — американський художник та скульптор.

Шимон Окштейн
Народження10 березня 1951(1951-03-10)[1][2][3]
Чернівці, Українська РСР, СРСР
Смерть8 квітня 2020(2020-04-08) (69 років)
 Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4]
Країна США[5]
НавчанняОдеське художнє училище
Діяльністьхудожник
Вчене званняПочесний зарубіжний член РАМd

Життєпис

ред.

Народився 10 березня 1951 року у Чернівцях в родині вихідців з єврейської землеробської колонії Кепрешть у Бессарабії. 1970 року закінчив Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова. 1979 року переїхав до Нью-Йорку. Громадське визнання призначила серія робіт «Дівчата з обкладинок» (Cover Girl), створених художником 1984 року.

Роботи Окштейна знаходяться в колекціях Музею американського мистецтва Вітні та Бруклінського музею у Нью-Йорку. 2005 року під час виставки «Наближаючись до об'єктів» в музеї Вітні роботи Окштейна були представлені в одній експозиції з роботами таких американських художників як Джаспер Джонс, Роберт Раушенберг, Джим Дайн та Крісто.

2007 року великого успіху зазнала його виставка «Розмова з об'єктом», яка проходила в Центрі сучасного мистецтва М'АРС в Москві, пізніше переміщена в Мармуровий палац Російського музею в Санкт-Петербурзі[6].

Шимон Окштейн помер 8 квітня 2020 року у Нью-Йорку на 70-ому році життя від ускладнень, викликаних коронавірусним захворюванням COVID-19[7].

Персональні виставки (неповний список)

ред.
  • 1981 — Herter Gallery, Массачусетський університет в Емгерсті, Емгерст, Массачусетс.
  • 1987 — Museum of Fine Arts, Спрингфілд, Массачусетс.
  • 1989 — Edward Nakhamkin Fine Arts, Нью-Йорк.
  • 1990 — George Meyers Gallery, Беверлі-Гіллз, Каліфорнія.
  • 1990 — Mabat Gallery, Тель-Авів, Ізраїль.
  • 1992 — Duteurtre Gallery, Клостерс-Зернойс, Швейцарія.
  • 1993 — Margulies Taplin Gallery, Бока-Ратон, Флорида.
  • 1994 — O. K. Harris Gallery, Нью-Йорк.
  • 1994 — Cornwell Gallery, Торонто, Канада.
  • 1995 — O. K. Harris Gallery, Нью-Йорк.
  • 1995 — Le Centre d'Art Vaas, Ванс, Франція.
  • 1996 — Nasher Museum of Art at Duke university, Дарем, Північна Кароліна.
  • 1997 — O. K. Harris Gallery, Нью-Йорк.
  • 1998 — Aging Icons, O. K. Harris Gallery, Нью-Йорк.
  • 1998 — Nostalgia, Le Centre d'Art Vaas, Ванс, Франція.
  • 1999 — Robert Sanderson, Лондон.
  • 1999 — Paper Works, Elaine Benson Gallery, Бриджгемптон, Нью-Йорк.
  • 2000 — Danford Museum of Art, Фреймінггам, Массачусетс.
  • 2000 — Madison Fine Art, Нью-Йорк.
  • 2001 — Springfield Museum of Fine Arts, Спрингфілд, Массачусетс.
  • 2001 — O. K. Harris Gallery, Нью-Йорк.
  • 2002 — Galerie du Palais, Le Touquet Paris Plage, Париж.
  • 2002 — Des Les Gallery, Університет Вашингтона, Сент-Луїс, Міссурі.
  • 2003 — O. K. Harris Gallery, Нью-Йорк.
  • 2004 — Nohra Haime Gallery, Нью-Йорк.
  • 2006 — Okshteyn — After Lives: New Paintings and Sculpture, Stefan Stux Gallery, Нью-Йорк.
  • 2006 — Shimon Okshteyn — Retrospective, Російський музей, Санкт-Петербург.
  • 2007 — After Lives: Resent Work by Shimon Okshteyn, Memorial Art Gallery, Рочестерський університет, Рочестер, Нью-Йорк.
  • 2007 — «Шимон Окштейн: Розмова з об'єктом» Російський музей, Санкт-Петербург. — Центр Сучасного мистецтва «М'АРС», Москва.
  • 2008 — Reflections of Reality, Heist Gallery, Нью-Йорк.
  • 2008 — Shimon Okshteyn: Dangerous Pleasures, Stefan Stux Gallery, Нью-Йорк.
  • 2011 — Lost Christmas/Втрачене Різдво, галерея «Триумф», Москва.

Примітки

ред.
  1. Delarge J. Le DelargeParis: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
  2. Музей американського мистецтва Вітні — 1931.
  3. DACS register
  4. https://www.rah.ru/news/detail.php?ID=55759
  5. Bibliothèque nationale de France Record #16643823f // BnF catalogue généralParis: BnF.
  6. Памяти почетного члена РАХ Шимона Окштейна (1951-2020). www.rah.ru. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.
  7. Магия хищного эроса. Памяти художника Шимона Окштейна. www.svoboda.org. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.

Посилання

ред.