Шикачик філіппінський
| Шикачик філіппінський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Edolisoma coerulescens (Blyth, 1842) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Coracina coerulescens Analisoma coerulescens | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шика́чик філіппінський[2] (Edolisoma coerulescens) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Ендемік Філіппін.
Опис ред.
Довжина птаха становить 25-26 см. Забарвлення самів номінативного підвиду повністю чорне з фіолетовим відтінком, за винятком сіруватого надхвістя. Забарвлення самиці темно-попелясто-сіре, надхвістя у неї також світліше. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорні. Представники підвиду E. c. deschauenseei не мають фіолетового відтінку в забарвленні.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[3]
- E. c. coerulescens (Blyth, 1842) — острови Лусон і Катандуанес;
- E. c. deschauenseei (duPont, 1972) — острів Маріндук;
- †E. c. alterum Wardlaw-Ramsay, RG, 1881 — острів Себу.
Поширення і екологія ред.
Філіппінські шикачики живуть у вологих рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Збереження ред.
МСОП загалом класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Однак підвид E. c. deschauenseei відомий лише за голотипом 1971 року, а підвид E. c. alterum вважається вимерлим (свідчення про спостереження птаха в 1990-х і 2000-х роках є непідтвердженими).
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2017). Edolisoma coerulescens: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 22 серпня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, ioras, cuckooshrikes, Shriketit. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 20 жовтня 2021.
Джерела ред.
- R. S. Kennedy, P. C. Gonzales, E. C. Dickinson, H. C. Miranda, Jr, T. H. Fisher: A Guide to the Birds of the Philippines. Oxford University Press, Oxford 2000, S. 225, ISBN 0-19-854668-8.
- Julian P. Hume: Extinct Birds. (2. überarbeitete Auflage), Bloomsbury, London, 2017, S. 273. ISBN 978-1-4729-3744-5.
- Desmond Allen: Lynx and BirdLife International Field Guides Collection: Birds of the Philippines, Lynx Edicions, Barcelona, 2020, S. 242, ISBN 978-84-16728-31-2
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |