Шикачик новокаледонський
вид птахів
| Шикачик новокаледонський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_2.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Edolisoma anale Verreaux & Des Murs, 1860 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Coracina analis Analisoma analis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шика́чик новокаледонський[2] (Edolisoma anale) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae)[3]. Ендемік Нової Каледонії.
Опис ред.
Дрібний птах, завдовжки 24-28 см. Вага тіла самців становить приблизно 97 г, самиць — близько 70 г. Оперення темно-сіро-коричневого кольору, за винятком нижніх криючих хвоста, які мають порівняно яскравий коричневий відтінок.
Поширення ред.
Ендемік Нової Каледонії. Поширений на головному острові країни Ґранд-Терр та сусідньому дрібному острові Пен. Мешкає в гірських і рівнинних вологих тропічних лісах.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція новокаледонських шикачиків становить від 5 до 15 тисяч птахів. Їм може загрожувати знищення довкілля.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2017). Edolisoma anale: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 25 серпня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, ioras, cuckooshrikes, Shriketit. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 20 жовтня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |