Шикачик великий
| Шикачик великий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець
 Самиця
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coracina macei (Lesson, 1831) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Graucalus macei Lesson, 1831 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шика́чик великий[2] (Coracina macei) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії. Виділяють низку підвидів.
Опис
ред..jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 23-30 см. Забарвлення переважно сіре, покривні пера крил світло-сірі, махові пера чорні. У самців на лобі, обличчі, підборідді і горлі є чорна "маска", хвіст чорний, крайні стернові пера білі. Нижня частина тіла світло-сіра, живіт білуватий, живіт і боки легко поцятковані темними смугами. У самиць "маска" відсутня, через очі проходять темні смуги. Нижня частина тіла іпоцятковані темними смугами.
Підвиди
ред.Виділяють вісім підвидів:[3]
- C. m. nipalensis (Hodgson, 1836) — Гімалаї;
- C. m. macei (Lesson, R, 1831) — центральний і південний Індостан;
- C. m. layardi (Blyth, 1866) — острів Шрі-Ланка;
- C. m. andamana (Neumann, 1915) — Андаманські острови;
- C. m. rexpineti (Swinhoe, 1863) — південно-східний Китай, Тайвань, північний Індокитай;
- C. m. larvivora (Hartert, E, 1910) — острів Хайнань;
- C. m. siamensis (Baker, ECS, 1918) — М'янма, південний Китай, Таїланд, В'єтнам, Лаос, Камбоджа;
- C. m. larutensis (Sharpe, 1887) — Малайський півострів.
Поширення і екологія
ред.Великі шикачики мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Китаї, М'янмі, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Малайзії, на Тайвані і Шрі-Ланці. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, сухих тропічних лісах, рідколіссях і саванах, в чагарникових заростях, на полях і плантаціях, в парках і садах. Живляться переважно комахами, а також плодами, зокрема фікусами. Гніздяться на деревах, в кладці 2-3 яйця.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Coracina macei.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, Mottled Berryhunter, ioras, cuckooshrikes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |