Шикачик білоплечий
| Шикачик білоплечий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Edolisoma ostentum Ripley, 1952 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Coracina ostenta Analisoma ostenta | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шика́чик білоплечий[2] (Edolisoma ostentum) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae)[3]. Мешкає на Новій Гвінеї та на кількох сусідніх островах.
Опис ред.
Довжина птаха становить 25 см. У самців верхня частина тіла темно-сіра, крила чорні, на плечах білі плями. Хвіст чорний, на кінці білий. Нижня частина тіла темно-сіра, гузка біла. Голова і верхня частина грудей чорні. У самиць голова і груди сірі, нижня частина тіла світліша.
Поширення і екологія ред.
Білоплечі шикачики поширені на островах Негрос і Панай. Раніше вони мешкали також на острові Гуймарас, однак нині там вимерли. Білоплечі шикачики живуть в рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1100 м над рівнем моря, хоча траплялися і на висоті 2150 м над рівнем моря.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція білоплечих шикачиків становить від 6 до 15 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Edolisoma ostentum. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, ioras, cuckooshrikes, Shriketit. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 20 жовтня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |