Шикачик буруйський
| Шикачик буруйський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_-_Campephagidae_-_bird_skin_specimen.jpeg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coracina fortis (Salvadori, 1878) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шика́чик буруйський[2] (Coracina fortis) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae)[3]. Ендемік Індонезії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 35,5 см. Забарвлення переважно сіре, нижня частина тіла дещо світліша. Хвіст і махові пера чорнуваті. У самців на лоб і обличчі чорна "маска", нижні покривні пера хвоста білуваті. У самиць обличчя темно-сіре, нижні покривні пера хвоста білуваті. Дзьоб і лапи чорні.
Поширення і екологія ред.
Буруйські шикачики є ендеміками острова Буру, на південному заході Молуккських островів. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Буруйським шикачикам може загрожувати знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Coracina fortis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, Mottled Berryhunter, ioras, cuckooshrikes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |