Відкрити головне меню

Ахмад бін Алі Аль Тані (араб. أحمد بن علي آل ثاني‎‎; 1920 — 25 листопада 1977) — катарський державний діяч, перший емір Катару (до 3 вересня 1960 — хакім) з династії Аль Тані.

Ахмад бін Алі Аль Тані
араб. أحمد بن علي آل ثاني


Емір Катару
24 жовтня 1960 — 22 лютого 1972 року
Попередник: Алі бін Абдалла Аль Тані
Спадкоємець: Халіфа бін Хамад Аль Тані
 
Народження: 1920
Доха, Катар
Смерть: 25 листопада 1977(1977-11-25)
Лондон, Велика Британія
Громадянство: Катар
Батько: Алі бін Абдалла Аль Тані
Діти: Abdelaziz bin Ahmed Al Thani[d]

ЖиттєписРедагувати

Був другим сином шейха Алі.

Зайняв престол 24 жовтня 1960 року після зречення свого батька. Причиною такого кроку шейха Алі стали фінансові суперечності з іншими членами родини Аль Тані. Однак новий емір приділяв недостатньо часу державному управлінню. В жовтні того ж року Ахмад оголосив своїм спадкоємцем і заступником двоюрідного брата Халифу бін Хамада[1].

Емір Ахмад багато часу проводив за кордоном, витрачаючи гроші в європейських і ліванських казино[1]. Фактичним правителем Катару був Халіфа бін Хамад, який розпочав проведення перетворень[1]. У 19611968 роках було ухвалено близько ста нових законів. У тому числі були створені міністерства, організовано Раду міністрів, почали функціонувати цивільні суди. Переглядалась уся фінансова політика держави — було започатковано щорічне ухвалення державного бюджету, розроблялись програми економічного розвитку Катару тощо[1]. Також було затверджено норми комерційної діяльності, правила створення змішаних компаній, а також правила, що регулювали відносини між роботодавцями та найманими працівниками. 1964 року був заснований Національний банк Катару[1].

У квітні 1970 року була ухвалена конституція[1]. Влада еміра залишалась необмеженою, втім за його правління було створено консультативну раду з дорадчими функціями[1]. У травні того ж року шейх Халіфа бін Хамад був призначений першим прем'єр-міністром Катару. В той же час проводились перемовини з урядом Великої Британії про надання Катару повної незалежності. 1 вересня 1971 року було проголошено незалежність емірату[1].

22 лютого 1972 року шейх Халіфа бін Хамад, отримавши підтримку армії та сил безпеки, здійснив державний переворот. Емір Ахмад бін Алі, який перебував за кордоном, був оголошений поваленим[1]. Новим еміром Катару став Халіфа бін Хамад[1].

Після усунення від влади Ахмад бін Алі деякий час жив у Дубаї при дворі свого тестя, еміра Рашида ібн Саїда Аль Мактума. Звідти він переїхав до Лондона, де й помер 25 листопада 1977 року.

РодинаРедагувати

Був одружений з дочкою шейха Рашида ібн Саїда Аль Мактума, еміра Дубая. У шлюбі народились 7 синів і донька.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л Рыжов К. В. «Все монархи мира. Мусульманский восток в XV—XX вв.», Москва, «Вече», 2004 ISBN 5-9533-0384-X, ст. 68 (рос.)