Шейко Володимир Петрович
Володимир Петрович Шейко (нар. 3 січня 1985) — український фахівець із менеджменту культури, культурної дипломатії, маркетингу і комунікацій. Генеральний директор Українського інституту (з 2018 року). Член Українського ПЕН.
Життєпис
ред.Народився 1985 року у Києві. Мати — драматургиня, поетеса, прозаїк, театральна критикиня Неля Шейко-Медведєва, батько — політик, депутат Верховної Ради України II скликання Петро Шейко.
Освіта
ред.У 2007 році закінчив з відзнакою Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (спеціальність — міжнародні відносини), де здобув кваліфікацію політолога-міжнародника, перекладача з англійської мови.
У 2009 році отримав професійний диплом з маркетингу, а у 2014 році — диплом з цифрового маркетингу The Chartered Institute of Marketing (Велика Британія).
У 2011 році закінчив Літню школу шотландських університетів SUISS за напрямом «сучасна британська та ірландська література».
Випускник Центру публічної дипломатії Університету Південної Каліфорнії (Лос-Анджелес, 2019) та Школи стратегічного архітектора Києво-Могилянської бізнес-школи (2020).
У 2023 році здобув ступінь Executive МВА (магістр бізнес-адміністрування) Києво-Могилянської бізнес-школи.
Професійна діяльність
ред.У 2006–2018 роках працював в українському представництві Британської Ради (British Council), де обіймав посади директора мистецьких програм, менеджера з маркетингових комунікацій, менеджера мистецьких програм регіону Південно-Східна Європа і Центральна Азія.[1] Був організатором численних культурних проєктів і подій у 15 країнах Європи: виставок, мистецьких резиденцій, кінофестивалів, професійних стажувань, концертів, літературних програм, театральних постановок.
У 2017 році став співзасновником незалежного театрального простору «Сцена 6 в Національному центрі Олександра Довженка. У 2018 році був продюсером вистави «Погані дороги» за п’єсою Наталі Ворожбит, яка була відзначена Шевченківською премією-2022 в номінації «театральне мистецтво», відзнакою «Київський рахунок» (2018) і Всеукраїнського фестивалю-премії «ГРА» (2018) як краща драматична вистава року. Автор українського перекладу п’єси Данкана Макміллана «Легені», поставленої в Київському академічному театрі на Печерську і Сумському театрі ім. Щепкіна.
У 2018 році переміг у відкритому конкурсі на посаду генерального директора Українського інституту, новоствореної державної установи культурної дипломатії України.[2] Співавтор п’ятирічної стратегії установи, створеної у тісній взаємодії з представниками сфери культури. Під керівництвом Володимира Український інститут організував понад 400 подій, проєктів та інформаційних кампаній, які охопили аудиторію в 86 країнах світу, зокрема, Двосторонній рік культури Україна-Австрія (2019), Сезон культури Україна-Британія (2022-23) і EuroFestival (культурна програма Євробачення-2023), низку культурних проєктів, присвячених повномасштабному вторгненню Росії в Україну. У 2023 році Український інститут відкрив перші закордонні представництва в Німеччині й Франції.[3]
З 2024 року входить до складу Наглядової ради Українського культурного фонду.[4]
Автор численних есеїв, інтерв’ю, статей і публікацій в українських та іноземних медіа, часописах і збірках, присвячених культурі, культурній дипломатії, культурним політикам, досвіду повномасштабної війни Росії проти України. Один з ініціаторів міжнародної кампанії з призупинення культурної співпраці з Росією після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Викладацька діяльність
ред.З 2021 року – співавтор і викладач курсу «Основи культурної дипломатії» в Українському католицькому університеті. Регулярно виступає як запрошений лектор на теми культурної й публічної дипломатії, культурних політик, міжнародних комунікацій, зокрема, в Georgetown University, Oxford University Diplomatic Studies Programme, Goldsmiths University of London, University of San Diego, Cambridge University, College of Europe in Natolin та ін.
Відзнаки
ред.Увійшов до рейтингу «100 лідерів України» за версією Української правди (2023), переліку «Люди НВ 2022» «за відкриття української культури світу» та рейтингу 100 найвпливовіших українців за версією журналу «Фокус» у 2019 році.
Примітки
ред.- ↑ Шейко Володимир. LB.ua. 13 квітня 2023. Процитовано 13 липня 2024.
- ↑ Володимира Шейка вдруге обрано генеральним директором Українського інституту. Український інститут (укр.). Процитовано 13 липня 2024.
- ↑ Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 13 липня 2024.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №55/2024 Про визначення осіб до складу Наглядової ради Українського культурного фонду. Офіс Президента України (ua) . 8 лютого 2024 року.