Відкрити головне меню

Владисла́в Олекса́ндрович Шве́ць (2 жовтня 1926(19261002), Бахмут — 7 березня 2007, Львів) — український диригент, музикант, музичний педагог.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився В. Швець в Артемівську, у 1933 р. переїхав з батьками до Запоріжжя. В 10-річному віці залишився на окупованій території, пережив тяготи окупаційного лихоліття. Після звільнення України від фашистських окупантів В. Швець вступив до лав Червоної Армії, брав участь в боях на передовій, переніс поранення та контузію. Війну закінчив у Австрії, де познайомився з видатним композитором Францом Легаром. Після війни продовжує службу в армії, стає військовим музикантом, заочно вчиться у культосвітньому технікумі.

У 1956 р. закінчує технікум і, після демобілізації з армії, вступає до Львівської консерваторії. Незабаром починає працювати разом зі своїм вчителем в оркестрі Львівської опери. Здібного юнака помічають диригенти і все частіше пропонують виконувати партії першої труби. У той же період В. Швець починає свою педагогічну діяльність. З 1961 р. він викладач та заступник директора середньої спеціальної музичної школи-інтернату. Два роки було присвячено громадсько-політичній роботі, після чого він знову перейшов до оперного театру вже солістом оркестру. Під час роботи в оркестрі оперного театру йому довелось працювати з відомими на той час львівськими диригентами — Л. Брагінським, І. Заком, І. Паїним, Ю. Луцівим, С. Турчаком, Я. Вощаком, С. Арбітом, І. Лацаничем.

Не залишаючи роботу в музичній десятирічці, В. Швець з 1966 р. почав працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка, згодом став деканом оркестрового факультету (з 1985 — доцент, з 1998 — професор). Працюючи і в Опері і в консерваторії, В. Швець знаходив у собі сили займатися концертною діяльністю. Багато з його учнів та колег пам'ятають сольні концерти, що їх проводив музикант у консерваторії на межі 60 — 70 років. Концерти з двох відділів вирізнялись складною і цікавою програмою, включали твори Дж. Енеску, П. Хіндеміта, С. Василенка, О. Гедіке тощо.

УчніРедагувати

Плідною виявилась педагогічна діяльність В. Швеця. За час роботи на цій ниві він виховав понад сто учнів. Значна кількість з них — лауреати національних та міжнародних конкурсів, почесні звання «Заслуженого артиста України» одержали — Р. Наконечний, В. Копоть, В. Давиденко, В. Кшижевський, «Заслужений артиста Росії» — Б. Панько, М. Шадюк. Учні Швеця працюють у різних колективах України та за її межами, деякі з них — члени міжнародних асоціацій, зокрема української Гільдії трубачів-професіоналів, а їх вихователь — один з засновників, а зараз Почесний член цієї організації.

Деякі учні, наприклад Р. Наконечний, І. Вар'янка, М. Попович направляли на навчання в його клас своїх дітей, і в цьому випадку можна говорити вже про виховання династій трубачів.

Педагогічна діяльністьРедагувати

В. Швець — учасник різних конференцій, педагогічних читань, досвідчений методист, який виступав з доповідями в багатьох містах СНД, член журі республіканських та міжнародних конкурсів. До його творчого доробку слід віднести й методичні публікації, наприклад: «Система елементарних самостійних занять студента-трубача» (1985), «Деякі питання роботи виконавця над матеріалом Концерту для труби з оркестром С. Василенка» та ін. Усвідомлюючи величезне значення рівня загальнокультурного та інтелектуального розвитку, педагог постійно звертає увагу учнів на необхідність глибокого вивчення спеціальної музикознавчої, а також ознайомлення з найкращими творами художньої літератури, що сприятиме підвищенню як професійної, так і загальнокультурного їх рівня.

Цілком природно, що в процесі виконавської та педагогічної роботи В. Швецем було вироблено власні методичні принципи, що стали основою оригінальної методики, котра позначалася на легкості звуковидобування, «вокальності тембру», роботі дихання, точності у ставленні до штриха. Велика увага приділяється розігріву, виконанню «витриманих звуків», роботі над гамами, етюдами (рекомендуються етюди Ж. Арбана, А. Йогансона, В. Брандта, Е. Трон'є). Організованість та продуманість навчального процесу — характерні риси педагогічного стилю В. Швеця. Він застерігає учнів від надмірної емоційності, форсування динаміки, що може зашкодити сприйняттю твору слухачем.

Творча працяРедагувати

Розуміючи силу прикладу в педагогічній діяльності, В. Швець у своєму, вже солідному віці, щоденно займається на трубі і демонструє на уроках складні елементи етюдів, концертів, вправ. За багатолітню педагогічну діяльність В. Швець виховав велику кількість яскравих трубачів, які працюють в багатьох колективах Львова та інших міст України та Росії. Серед його учнів: І. Гишка, В. Давиденко, Г. Коздоба, І. Вар'янка, Б. Панько, М. Щадюк, Я. Кшижевський, В. Надюк, І. Гаврилюк, Р. Наконечний, А. Наконечний, Б. Стасишин, О. Захарченко, О. Самборський.

РодинаРедагувати

Дочка, Савицька Наталія Владиславівна (1955—2015) — видатний український вчений-музикознавець, доктор мистецтвознавства, професор, критик і педагог, завідувачка кафедрою теорії музики ЛНМА ім. М.Лисенка.

Дружина, Тамара Наумівна, — відомий у Львові лікар, психолог і логопед.

Династію визначних львівських музикантів продовжує нині онучка Владислава Олександровича, Анна Савицька — скрипалька, лауреат міжнародних конкурсів.

ДжерелаРедагувати

  • Швець Владислав Олександрович // Сторінки історії Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка / Ігор Пилатюк, Віктор Камінський, Ірина Антонюк. — Л.: Сполом, 2003. — С. 82.
  • Солдат и король оперетты. Швец Владислав Александрович // Военные знания. — Изд-во ДОСААФ, 2005. — с. 8(рос.)