Шахтар (палац спорту)
Пала́ц спо́рту «Шахта́р» — пам'ятка архітектури[2] в Донецьку. Побудований в 1952—1953 роках на місці колишнього цегельного заводу, залишки якого були прибрані в 1947 році[3]. Архітектори — Г. І. Навроцький та О. К. Терзян.
Загальний опис
ред.Це перший критий спортивний зал в Україні і один з перших в СРСР критих спортивних залів[3]. До цього будувалися спортивні зали із сидіннями уздовж стін, а палац спорту Навроцького був багатофункціональною спорудою із трибунами й мав оригінальну архітектуру[4].
Будинок став прообразом сучасних багатофункціональних спортивних залів, зіграв роль у формуванні нового типу суспільних будинків[3] і став першим типовим спеціалізованим спортивним комплексом у Радянському Союзі, а також початком серії подібних споруджень[4].
Розміри основного залу — 30х30 метрів, до комплексу також входять зали для занять важкою атлетикою, фехтуванням і боксом. У залі передбачені трибуни для 600 глядачів. Під трибунами перебувають роздягальні, душові, інструкторські, масажні й інші допоміжні приміщення.
Тут розташовувався гімнастичний зал добровільного спортивного товариства «Шахтар».
Авторський колектив одержав всесоюзну премію за найкращий будинок 1952 року[4]. У цей час будинок є пам'ятником архітектури й охороняється державою.
Під час будівництва будинку в 1952 році фасад палацу спорту виходив на бульвар Пушкіна, а з тильної сторони будинку перебували промислові склади. В 1960-ті роки була сформована вулиця Університетська і виявилася, що тильна сторона виходить на другу за значенням вулицю Донецька, маючи при цьому не дуже привабливий вигляд[4].
Будинок зображений на художньому маркованому конверті, випущеному поштою СРСР 13 серпня 1963 (художник І. Пчелко, номінал 4 копійки, підпис «Українська РСР. Донецьк. Палац фізкультури „Шахтар“», номер в Каталозі ЦФА 2715).
Світлини
ред.-
Фасад палацу спорту «Шахтар»
-
Герб Донецька на фасаді Палацу спорту «Шахтар»
-
Табличка про статус пам'ятника архітектури
-
Тильна сторона будівлі, яка виходить на вулицю Університетську
Примітки
ред.- ↑ Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
- ↑ Пам'ятники архітектури // Усе про Донецьк.: Довідковий посібниик. — Донецьк : Донбас, 2003. — С. 162-163. — ISBN 5-7740-0782-0.
- ↑ а б в Килессо С. К., Кишкань В. П., Петренко В. Ф. та ін. Донецьк. Архітектурно-історичний очерк. — Київ : Будівельник, 1982. — 152 с. Архівовано з джерела 25 грудня 2010
- ↑ а б в г Доля архітектора. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 лютого 2013.
Бібліографія
ред.- Е. А. Гайворонський. Результати аналізу композиційно-художнього рішення архітектурних об'єктів, що відіграють провідне значення вугільної промисловості на території Донбасу (на прикладі м. Донецька) // 2010-2(84). — Вісник Донбаської національної академії будівництва й архитектури, 2010. — С. 115. — ISSN 1814-3296.
- Килессо С. К., Кишкань В. П., Петренко В. Ф. та ін. Донецьк. Архітектурно-історичний очерк. — Київ : Будівельник, 1982. — 152 с.
- Пам'ятники архітектури // Усе про Донецьк.: Довідковий посібник. — Донецьк : Донбас, 2003. — С. 162-163. — ISBN 5-7740-0782-0.