Шахраї (фільм, 1955)

Фільм Федеріко Фелліні, 1955

«Шахраї» (також «Шахрайство»; італ. Il bidone, від розмовного італ. bidonata — ошуканство, шахрайство[1]) — фільм-драма 1955 року, поставлений режисером Федеріко Фелліні. Прем'єра стрічки відбулася 9 вересня 1955 на Венеційському кінофестивалі, де вона брала участь в основній конкурсній програмі.

Шахраї/Шахрайство
італ. Il bidone
Італійський постер до фільму
Жанрдрама
РежисерФедеріко Фелліні
Сценаристи
У головних
ролях
Бродерік Кроуфорд
Річард Бейсгарт
Франко Фабріці
ОператорОтелло Мартеллі
КомпозиторНіно Рота
ХудожникDario Cecchid
Кінокомпанія
  • • Titanus
  • S.G.C.
Дистриб'юторTitanus[d] і Netflix
Тривалість112 хв.
Моваіталійська
КраїнаІталія Італія
Франція Франція
Рік1955
Дата виходу9 вересня 1955 (Венеція)
7 жовтня 1955 (Італія)
IMDbID 0047876
РейтингIMDb: 7.6/10 stars
CMNS: Шахраї у Вікісховищі

Сюжет

ред.

Дрібні шахраї — п'ятдесятирічний Аугусто (Бродерік Кроуфорд) і двоє його молодих подільників, «Пікассо» (Річард Бейсгарт) й Роберто (Франко Фабріці), — подорожують по селах Італії і провертають афери різного ступеня винахідливості. Суть однієї з таких афер полягає в тому, щоб переконати селянина, або селянку, що на його, або її землі ще з воєнних часів закопаний скарб разом із трупом убитої людини. На очах у власника землі шахраї викопують скарб (фальшивий) та людські кістки, заздалегідь підкинуті співучасником. Аугусто переодягнутий в «монсеньйора» — папського прелата, який нібито має особливе доручення залагодити цю делікатну справу; «Пікассо» грає роль юного абата, а Роберто виступає водієм. У «монсеньйора» нібито є заповіт убивці, що розкаявся, який передає скарб власникові землі за умови, що той замовить 500 служб у порятунок душі померлого. Кожна служба коштує 1000 лір; селянинові не терпиться оволодіти скарбом, він щедро платить одразу — і справу зроблено. Суть іншої афери в тому, щоб переконати мешканців нетрів, ніби їх переселяють в нові будинки. Але щоб потрапити до списку щасливчиків, потрібно внести передоплату. Шахраї не гребують обманювати навіть заправників на станціях, залишаючи їм у заставу фальшиві хутра.

У більшості випадків герої хитрують, пересилюючи сором і приниження не через те, що їм доводиться оббирати жебраків, а тому що вони мріють працювати на вищому рівні. «Пікассо», талановитий художник, утримує сім'ю. Він щасливо живе з дружиною Ірис (Джульєтта Мазіна) і маленькою дочкою, приховуючи від них джерела доходу. За вечерею в компанії друзів «Пікассо» Ірис починає здогадуватися, звідки у її чоловіка беруться гроші. «Пікассо» до смерті наляканий самою лише думкою про те, що Ірис може його покинути. Роберто цікавиться лише жінками, особливо — літніми, за умови, що у них є гроші і він зуміє отримати якусь вигоду.

Аугусто ж відчуває наближення старості, розуміючи, що на відміну від молодих подільників, усе його життя зазнало краху. Він неодружений, проте у нього є донька-студентка, з якою він майже не бачиться. Одного разу він запрошує доньку пообідати з ним у селі. Після цього вони йдуть в кіно. Там Аугусто упізнають двоє людей, що постраждали від його витівок: його заарештовують на очах у доньки. Через рік, вийшовши з в'язниці, він повторює аферу з «монсеньйором»; цього разу — з іншими подільниками. Він намагається переконати їх, що йому не вистачило духу забрати гроші в обдурених: на самій же справі він приховав куш з надією віддати його доньці на навчання. Поплічники знаходять в Аугусто гроші, б'ють його і скидають в канаву. Залишившись сам, він намагається вибратися на дорогу, але це йому не під силу.

У ролях

ред.
 
Д. Мазіна та Р. Бейсгарт у сцені з фільмі
Бродерік Кроуфорд Аугусто
Річард Бейсгарт «Пікассо»
Франко Фабріці Роберто
Джульєтта Мазіна Ірис
Сью Еллен Блейк Анна
Ірен Чефаро Маріса
Лорелла Де Лука Патриція
Альберто де Амічіс Рінальдо
Джакомо Габріеллі барон Варгас
Ріккардо Гарроне Ріккардо

Знімальна група

ред.

Нагороди та номінації

ред.
Список нагород та номінацій[2]
Кінопремія Дата церемонії Категорія Номінант(и) Результат Дж
Венеційський міжнародний кінофестиваль 1955 Золотий лев Шахраї Номінація

Примітки

ред.
  1. О.В.Дмитрієв, Г.В.Степаненко. Словник: Італійсько-український, українсько-італійський. — К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. — С. 37. — ISBN 966-569-110-4.
  2. Нагороди та номінації фільму Шахраї на сайті IMDb (англ.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.